Чак Поланік - Чарівна ти

Проте Пенні намагалася відповісти. Руки непрохано запурхали над волоссям. Спина вигнулася, груди подалися вперед.

— Він контролює увесь світ… — тремтячим голосом промовила вона. Ткнула тремким пальцем. — Погляньте! На його телефон!

Тед, помітивши стан Пенні, втрутився:

— Ваша честь, — звернувся він до судді, — здається, що свідку несподівано стало зле.

— Будь ласка, зупиніть його! — волала Пенні. — Він контролює мій розум! — Її руки почали розривати блузку. Від її несамовитого тертя та хитання стегнами штани згрудилися біля щиколоток. Піднебіння знесилювала какофонія гострих смаків — фуа-гра, лікеру «Гран Марньє» та лате з карамеллю. У вухах несамовито гриміли арії Моцарта. Пазухи носа запалювали солодкі аромати жасмину та щенят. Усьому світу здавалося, що Максвелл грає у тетріс, а він викликав усі ці вишукані відчуття, бавлячись з клавішами, подібно до піаніста-віртуоза.

Безпорадна Пенні відчувала, як її тіло відповідає невидимому нападнику. Усі отвори її тіла боліли, наче її ґвалтували сотні збуджених пенісів. Ноги розсунулися, губи розкрилися — вона відчувала, як до її тіла приникає безліч невидимих язиків. Невидимі зуби грайливо пощипують її соски, а в шию хтось гаряче дмухає.

Вона закричала, але ніхто не поквапився їй на допомогу. Стенографіст занотовував її благання. Художник робив начерки її боротьби.

Приголомшений Тед витріщився на неї, не вірячи своїм очам. Вона більше не нагадувала вишукану чаклунку сексу. Як і раніше, вона була спітнілим шматком м’яса, чиї еротичні зони контролював хтось інший.

Прибула карета «швидкої», лікарі поклали її на каталку. Спитали, який зараз рік, хто президент. Спитали її ім’я та в захваті впізнали в ній «Попелюшку Розумника».

Увесь шлях до божевільні один із лікарів продовжував дивуватися:

— Слід було вийти за нього заміж…

Попри холодну зливу, що ніяк не вщухала, вздовж П’ятої авеню тягнулася черга мокрих і брудних покупців. Через дощ їхнє волосся тоненькими пасмами-стрічками звисало на обличчя, ховаючи стомлені скляні очі. У стоптаних розмоклих черевиках покупці стояли прямо в калюжах. Щохвилини якесь опудало-страхіття робило крок уперед. Один край черги зникав у рожевих дзеркальних дверях крамниці. Інший край тягнувся до обрію. Подекуди хтось із покупців падав, але навіть ці кволі жінки продовжували повзти навколішках сантиметр за сантиметром до дверей.

Майже ніхто не підвів голову, коли надзвичайно довгий лімузин привіз до собору Святого Патрика молодят. Там новоприбулих гостей захищав навіс. Серед них були світові лідери, королева Англії, китайська медіабаронеса, жінки-призерки з різних видів мистецтва. На тротуарах юрмилися натовпи журналістів. То була новина десятиліття. Найбагатший та найвпливовіший чоловік світу одружувався.

Поки діставалася до місця свого весілля, наречена проїхала позв кілометри й кілометри виснажених покупців. Вона не підіймала вуаль, сподіваючись, що її не впізнають. Їй, Пенні Гарриґан, не вдалося нікого врятувати, і тепер вона сплачувала остаточну ціну. Вона не відкриє нових просторів для нового покоління жінок. Не відкриє жодних меж фемінізму. Вбрана в розкішну весільну сукню від Прісцилли Бостон, Пенні вмовляла себе крокувати проходом та присягнути у коханні й вірності К. Лінусу Максвеллу.

На кожному розі банери у газетних кіосках майоріли заголовками бульварної преси: «Король-Розумник одружується зі своєю Злою Королевою». Ще один заголовок: «Хай живе Королева Пенні». Проте інші бульварні газети сповіщали: «Оргазмаксвелл замислив завоювати увесь світ» та «Корні Максвелл створив таємних секс-роботів». І лише Пенні могла розпізнати його стратегію. Він сам насаджував ці історії задля того, щоб усі сприймали правду як безглуздий жарт. Він підривав довіру до її викриття. Тепер жодна людина їй не повірить.

Її вінтажна весільна сукня була, як ведеться, громіздка. Дівчина навіть кульгала під вагою нижніх спідниць та оборок. Але цього вимагала урочистість моменту. Для всіх в історії це буде виглядати як щасливий кінець казки: Попелюшка одружується з Чарівним Принцом. Максові це було потрібно задля підтримання ілюзії, яку він майстерно створював усі роки.

Чорнильно-чорний дим від горіння латексу щільно накрив місто. Палаючі фалоімітатори продовжували падати на землю, подекуди викликаючи смерть.

Поодинокі покупці «Чарівної ти», мов відсталі від армії солдати, повільно відступали з далекого поля бою. Поранені та пригнічені. З промоклої одежі струмувала вода. Вони й гадки не мали, що стали пішаками у всесвітній змові. Пенні не лише не спромоглася їм зарадити, вона ще й активно допомагала Максвеллу перемогти їх. Саме в її ліжку вдосконалювалася зброя для їх повалення. Реакції Пенні відточували приладдя, яке тепер розчавлювало її стать. Тому це єдиний вихід — віддатися на волю Макса.