Чак Поланік: Чарівна ти

— Максвелле, ви й досі кохаєте Алюет?

Чоловічий хор вторив:

— Як на вас вплинуло самогубство Кларісси? — Це майже нагадувало сцену, свідком якої стала Пенні в фойє «Бі-Бі-енд-Бі», коли з ліфту вийшла Алюет Д’Амброзія. Зараз десятки журналістів та блогерів змагалися за увагу Максвелла. Вони тримали камери телефонів над головами, щоб зафільмувати, як він входить до судової зали.

Пенні його не бачила — надто щільно його відгороджував натовп охоронців у синіх костюмах. Але вона бачила його зображення на крихітних екранах камер, які знімали з різних боків. Макс був у костюмі від Ральфа Лонера, приглушених тонів, більш доречному на весіллі або похоронах. Бліді руки пусті — жодної ознаки пульту, за допомогою якого він катує всіх, у кого імплантовані диявольські нанороботи «Чарівної ти». На його безкровних губах грала замріяна посмішка.

Пенні вдягнула стильний брючний, з міцної тканини костюм від Джіл Сандер. Вона не могла ризикувати зі спідницею або сукнею. Дівчина не мала жодного бажання повторити трагічний фатальний стриптиз, який виконала Алюет на сцені Кіноакадемії під час церемонії вручення «Оскара». Вона спершу розмірковувала над тим, щоб потайки, на кшталт президента Хінд, пронести пістолет у сумочці від «Прада», але вбивати Макса надто пізно. У залі суду посилена охорона.

Шлейф репортерів переслідував Макса до самого його місця за столом відповідача. Там один із адвокатів притримав для нього стілець, і Макс кинув побіжний погляд у бік Пенні. Навіть з такої відстані Пенні відчувала, що Максова поведінка сьогодні така ж стримана та прохолодна, як його руки. Де й поділася м’яка усмішка, дбайливість, яку він демонстрував на побаченнях. Куди зник чоловік, який умовляв її поділитися своїми страхами? До того ж було дивно бачити його без ручки та блокнота.

К. Лінус Максвелл дотримав своєї обіцянки й припинив виплачувати відсотки з її довірчого фонду в п’ятдесят мільйонів доларів. Пенні знала, що в разі потреби завжди зможе продати здоровенний рубін, який гойдався на тонкому золотому ланцюжку на її шиї. Вона готова витратити останню копійчину, щоб побачити Максове падіння.

Усі присутні підвелися, коли до зали суду увійшов суддя. Він ударом молотка сповістив про початок засідання.

Підвівся Тед.

— Як адвокат позивача, — проголосив він, — я викликаю для надання свідчень нашого першого свідка — Пенні Гарриґан.

Коли підвелася Пенні, всі погляди зосередилися на ній. Завдяки тому, що найбагатші та найзнаменитіші люди в світі постійно прискіпливо її оглядали, Пенні надбала імунітет до подібної публічної уваги. Тисячі незнайомців розглядали її тіло, волосся, навіть намагалися оцінити характер. Плювати на все! Вона попрямувала до місця свідка, мов королева на гільйотину. Поклала руку на Біблію. І лише тоді дозволила собі зустрітися поглядом з Максом. Чоловік відповів їй спокійним поглядом, який нічого не виражав. Суцільна нудьга на обличчі. Напівзаплющені очі натякали на те, що його змагає позіх.

Коли Пенні сіла перед мікрофоном, назвала для протоколу своє ім’я, Макс засунув бліду руку до кишені піджака та витягнув невеличку чорну річ. Тримаючи її на долоні, він вільною рукою почав робити якісь маніпуляції, ніби набирав текстове повідомлення.

Пенні подумала: «То не текстове повідомлення. То текстована корекція поведінки».

Пенні не знала достеменно, чи був то психосоматичний вплив, чи ні, але її груди лизнула заспокійлива тепла хвиля. Загальний ефект був таким приємним, так плекав, що Пенні здогадалася — це лише гра її уяви. Нічого подібного на ті агресивні сексуальні атаки, якими він погрожував їй раніше. Це легке відчуття погладжування між ногами скоріше нагадувало дотик Сивобородої Баби. Пенні ледь помітно завовтузилася. Можливо, саме за допомогою таких відчуттів Макс транслював жінкам наказ купувати певні книги та черевики. Саме таким чином він забезпечував своєму кандидату голоси жінок-виборців. Цей ефект нагадав їй про фразу, яку колись казала мама: «Задоволений як слон».

Тед підвівся з місця, наблизився до свідка.

— Міс Гарриґан, — почав він, — ви незаймана?

Пенні не здивувалася. Вона знала кожне його питання. За їхньою стратегією, вона мала виглядати як блискуча співвинахідниця, а не юна квітка, яку ввели в оману.

— Ні, — відповіла вона. — Я займана.

— Ви були незайманою, коли познайомилися з містером Максвеллом?

Пенні похитала головою.

— Ні, я вже раніше втратила цноту. — Приємні відчуття і далі наповнювали її тіло. Серце почало так сильно битися, що вона майже відчувала, як підстрибує на грудях кулон з рубіном.