Чак Поланік: Чарівна ти

Незважаючи на безтурботний колір, блакитні очі дивилися на Пенні, наче зосереджене вічко фотокамери, навіть не блимаючи. Вони оцінювали, протоколювали. Його, як і саму Пенні, не можна було назвати надто привабливим, але щелепи були рішуче стиснуті. Від нього віяло впевненістю.

Містер Бриллштейн почав, затинаючись:

— Містер Максвелл, не можу вам висловити, наскільки я засмучений таким зухвалим втручанням. — Він взяв телефон, набрав номер і промовив: — Запевняю, цю дівчину миттєво виведуть із будівлі. — А в трубку він гаркнув: — Охороно! — Судячи з гарячності в його голосі, Пенні загрожувало не просто звільнення. Здавалося, що він планував скинути її з даху.

— Дозвольте допомогти вам підвестися! — запропонував блондин, простягаючи руку.

На пальці засяяла печатка з величезним червоним каменем. Пізніше Пенні дізнається, що це третій за розміром рубін у світі, з тих, що будь-коли видобувалися в Шрі-Ланці. Колись він належав султанам та магараджам, а зараз поспішив їй на поміч. Пальці, що оповили її руку, були на диво холодними. І та сама дивовижна сила підвела її на ноги, а вуста, ці вуста, що цілували кінозірок і спадкоємиць, сказали:

— Тепер, коли ввечері ви вільні… Чи ви б не погодилися зі мною повечеряти?

Продавщиця у крамниці «Бонвіт Теллер» зневажливо дивилася на Пенні.

— Чим я можу вам допомогти? — поцікавилася вона глузливо.

Усі вісім кварталів від метро до крамниці вона бігла і ще досі задихалася.

— Сукню, — затинаючись, відповіла вона. І додала більш рішуче: — Вечірнє вбрання.

Продавщиця окинула її поглядом з голови до п’ят, не пропускаючи жодної деталі. Ані жахливу підробку під «Джіммі Чу» — черевики, які вона придбала на розпродажі в Омасі. Ані сумочку на плечі зі зношеним ремінцем та плямами від горіхового пирога. Її дощовий плащ майже від «Берберрі» не міг приховати те, що її одежа заплямована холодною кавою та липкими збитими вершками. Кілька мух вабив цей солодкий запах, і вони переслідували її від самої платформи метро. Пенні намагалася відмахнутися від них невимушеним жестом.

Незнайомцям вона могла здатися божевільною. Продавщиця, здавалося, цілу вічність оцінювала Пенні, а та боролася зі спокусою крутнутися на п’ятах і крадькома зникнути з очей цієї пихатої жінки.

Зі свого боку, продавщиця скидалася на світську левицю, що мешкає у пентхаусі й потайки пробралася сюди з престижного Бікман-плейс. Уся вбрана в «Шанель». Бездоганній манікюр. Жодної набридливої мухи не кружляло над її ідеальною французькою косою чи гладкою шкірою лоба. Після непривітних оглядин продавщиця зустрілася поглядом з Пенні. Вона байдуже спитала:

— Якась особлива подія?

Пенні почала пояснювати ситуацію, але одразу ж прикусила язика. Найбагатший в світі чоловік запросив її на вечерю. Запропонував зустрітися о восьмій у «Ші Ромейн» — найкращому ресторані в місті. А можливо, в усьому світі. Люди завчасно, за кілька років, бронюють там столи. За кілька років! Він навіть погодився зустрітися прямо в ресторані. Ні в якому разі Пенні не бажала, щоб він бачив її будинок без ліфта, однокімнатну квартиру, яку вона ділила з двома співмешканками. Звичайно ж, їй кортіло, їй було конче потрібно з кимось поділитися новиною. Гарні новини стають реальністю тільки тоді, коли ти повідомиш їх принаймні десятку друзів. Але ж ця підозріла незнайомка у відділі плаття крамниці «Бонвіт Теллер» нізащо їй не повірить. Така неймовірна історія лише слугуватиме підтвердженням першого враження, що Пенні — безпритульна божевільна, яка марнує безцінний час самої продавщиці.

Муха сіла Пенні на ніс, дівчина зігнала її. Вона прагнула заспокоїтися. Вона ж не божевільна. І тікати не збирається. Долаючи нерішучість у голосі, Пенні відповіла:

— Я б воліла побачити сукню від «Дольче і Габбана» зі складками на талії.

Ніби перевіряючи відвідувачку, продавщиця примружилася й уточнила:

— З креп-шифону?

— Атласну, — поспіхом заперечила Пенні. — З асиметричним краєм. — І знову стали у пригоді ці довгі очікування на касах продуктових магазинів. У сукні, яку Пенні мала на увазі, з’явилася Дженіфер Лопес на червоному килимі під час тогорічної церемонії вручення «Оскару».

Співрозмовниця прискіпливо ще раз оглянула фігуру й запитала:

— Розмір 48?

— 44-й, — відповіла Пенні. Дівчина відчула, як мухи сіли їй на волосся, але вона тримала голову так, ніби це були чорні перлини з Таїті.

Продавщиця пішла шукати. Пенні майже благала, щоб вона не повернулася. Якесь божевілля. Вона ніколи не витрачала на сукню понад п’ятдесят доларів, а те вбрання, яке вона замовила, коштувало не менш ніж п’ять тисяч баксів. Пару натискань на кнопки телефону — й вона дізналася, що саме така сума є в неї на кредитній картці. Якщо вона придбає в кредит цю сукню, дві години посидить в ній за вечерею, а вранці поверне, їй до кінця життя буде що розповісти нащадкам. Вона не дозволяла собі мріяти про те, що станеться після сьогоднішнього вечора. Сьогодні — справжня авантюра. Ризикована справа, що має мало шансів на успіх. Корнеліус Максвелл відомий своєю галантністю. Єдине пояснення. Він став свідком її приниження на килимі на очах розгніваного керівника й таким чином намагається врятувати її гордість. Це справді вчинок лицаря.