Чак Поланік - Чарівна ти

— Не ошукуйте себе, — жорстоко насміхався її співрозмовник, Юрій, — я читав «Нешнл Інкваірер»! — У його голосі бринів біль. — Мені відомо, що Пенні Гарриґан подає позов на володіння патентами «Чарівної ти»! Я бачив у новинах повідомлення, що наступного тижня ви маєте з’явитися до суду. — Він істерично зареготав. — Ви вкрали мою Бренду! Вкрали дружин у мільйонів чоловіків і матерів у мільйонів дітей!

Він репетував так голосно, що Пенні була змушена тримати слухавку на витягнутій руці. Всією печерою лунали його погрози. Вона чула в його голосі вбивчу зневагу. Це неможливо було сплутати.

Розлючений Юрій волав:

— Кожний запальний чоловік в Нью-Йорку мріє лише про те, що вб’є вас!

Телефон Пенні запікав, сповіщаючи, що батарея розрядилася.

— Якщо ви наважитеся з’явитися на суді, щоб відстоювати свої права на патенти, ми власноруч вам ноги та руки повідриваємо, — заприсягся він. — А сьогодні ввечері… сьогодні ввечері ми спалимо ваш будинок…

Від цієї погрози Пенні мало не задихнулася. Монік ! Монік сидить сама, недієздатна, у кімнаті, в її розпорядженні лише печиво «Поп-Тарс» та пляшка води. Пенні має зателефонувати та попередити подругу. Якщо розлючений натовп підпалить будинок, Монік згорить у ньому живцем.

І саме цієї миті сіла батарея в телефоні.

Весь довгий політ назад від Непалу до Нью-Йорку Пенні згадувала свою найкращу подругу. Коли думала про Монік, нещодавно сповнену енергії, але яка зараз по-рабському занапастила себе в темній замкненій кімнаті, використовуючи чоловічий куприк, вироблений із якогось космічного полімеру, їй хотілося плакати. Бідолашна Монік зі зґвалтованими статевими органами, на яких уже пухирі з’явилися, без жодних сумнівів, зависла у пітьмі, де задоволення приносить смерть. Пенні про себе молилася давнім тантричним богам, щоб її красуня-сусідка ще дихала.

Щоб скоротати час у тривалій подорожі, Пенні практикувала вправи з самозадоволення, яких невпинно вчила її Баба. Вона запестила свою задню частину до оргазму, а потім на місце цього дивовижного відчуття прийшли думки про щиру любов до батька. Вона довела себе, пощипуючи соски, до того, що дихання прискорилося, а потім швидко переорієнтувала цю зростаючу пристрасть на мрійливі думки про абіссинських кошенят.

Протягом тих днів, що вони провели разом, стара, здавалося, обирала еротичну зброю навмання поміж тих речей, якими була встелена печера. То були грубої збірки приладдя з кісток, каменю та пір’я. Кожен прилад Баба використовувала як гребінець або важіль, щоб діставатися навіть найвіддаленіших гарячих тантричних точок Пенні. Тільки-но діставши їх, відьма неодноразово доводила її до божевільного збудження, завжди заохочуючи дівчину давати вихід задоволенню через фізичне здригання та радісні викрики грішною мовою. Після кожного заняття стара обтирала спітніле тіло Пенні ароматним мохом.

Разом вони ласували трав’яним чаєм, і Сивоборода Баба детально викладала свою теорію: задоволення — невмируща енергія, якою можна керувати та спрямовувати. Вона пояснювала, що задоволення приходить до тих, хто натренував свої рецептивні органи його радо сприймати. Проте вона попередила, що задоволення не можна стримувати або накопичувати. Воно повинно литися через того, хто його отримує, в іншому випадку реципієнт помирає.

Розмахуючи баранячим рогом, який стара збільшила завдяки камінцям, що викликають гострі відчуття, та травам, вона жестом наказала Пенні лягати на спину зі словами:

— Розпочнемо знов наші уроки, люба?

Вона мала рацію. За 136 днів у Парижі Макс навчив Пенні отримувати задоволення без кохання. Але тижні усамітнення в сирій печері Баби навчили її тому, що подібний нестерпний екстаз може співіснувати зі ще більшою прихильністю. Глибина почуттів до цієї старої чаклунки навіть здивувала Пенні. Вона гадки про них не мала, доки не прокинулася вранці свого останнього дня перебування в Непалі на їхньому спільному ліжку з посохлого моху й не усвідомила, що час повертатися до зовнішнього світу.

Того ж ранку Пенні мовчки поснідала кашею з грубо помелених змій. Спакувала нечисленні речі у зручний баранячий сечовий міхур. Пенні так довго день-у-день жила оголеною, що брючний костюм від Норми Камалі дарував дивні відчуття. Вона стала навколішки, поцілувала на прощання сплячу Бабу. І ще досвіт почала спускатися прямовисними скелями Евересту.

Зараз, сидячи на самоті у салоні приватного чартерного літака, вбрана з голови до ніг у стильного Версаче, Пенні сьорбала чай, який заварила з гілок та молока яка, принесених чаклункою. Вона перевірила електронну скриньку й дізналася, що суд щодо визнання прав на патенти призначено за кілька днів. Її перший крок у війні проти Макса — заперечити його ексклюзивні права на розробку продукції «Чарівна ти». Вона примусить його зійтися з нею віч-на-віч, вони стануть публічно змагатися в суді. Якщо вона програє — помре. Смерті вона не жахалася, одна надія — колись вона зіллється з Сивобородою Бабою у вічній насолоді.