Михайло Івасько - Дев’ять кроків назустріч вітру

— Ну що, поїхали? Наскільки вам відомо, я вступаю в Коледж музики, театру та хореографії, власне, на хореографічний факультет. Мене туди вже майже прийняли, залишилось тільки скласти практичний іспит з танців. Я підготував номер для комісії, тож хочу його продемонструвати вам. Отож: Максим Яковлєв, вісімнадцять років, контемп [12] Контемпорарі-денс — стиль сучасного сценічного танцю, що розвинувся зі стилів модерного та постмодерного танцю. Для контемпорарі характерна відмова від традиційних атрибутів балету, робота на підлозі. . Музика «Флоренс і Машини» [13] Florence and the Machine (стилізовано як Florence + the Machine) — інді-рок-гурт із Лондона, заснований 2007 року. Гурт виконує інді-поп з елементами блюзу, соул-музики та готичного року. . — Хлопець зітхнув і кивнув Лізі, щоб увімкнула пісню.

Бенедикт, Анна і Ліза уважно втупились у Макса, але ніхто й уявити не міг, що за кілька хвилин вони дивитимуться на свого друга зовсім по-іншому. Тільки прозвучали перші ноти музики, почалося щось надзвичайне.

Хлопець почав рухатись дуже повільно і плавно, але кожен його рух був різкий і сильний. Макс ніби розтанув у повітрі, натомість з’явилась історія… і емоції. Очі друга палали… музикою? А тіло творило… мистецтво? Бенедикт уперше бачив щось подібне. Йому чомусь подумалось, що якби емоції були людьми, то вони б весь час танцювали такі танці. Тіло Макса крутилося, падало на землю, піднімалося, стрибало, затримувалось у повітрі і створювало неймовірну атмосферу.

Закінчився танець тоді, коли тіло Макса просто лежало на підлозі. Кілька секунд була тиша. Друзі сиділи вражені від того, яку красу щойно побачили. Бенедикт озирнувся на Анну і побачив, що дівчина теж шокована. Анна піднялась і заплескала в долоні. Бенедикт і Ліза підхопили.

— Це прекрасно! — крикнула Анна.

Макс, який іще не відійшов від образу, піднявся, ніби в якомусь трансі. Бенедикт задумався над тим, що дивитись на танець було дивовижно — а як, цікаво, було його танцювати?

— Серйозно? — невпевнено запитав Макс. — Вам справді сподобалось?

— Це справді заслуговує на те, щоб бути метою цілого життя, — промовив Бенедикт і знову зааплодував.

— Дякую! Не очікував такої реакції.

— Як? Скажи, як ти це придумав? Як ти придумав такий танець? — цікавилась Ліза.

— Не знаю… Я просто слухав музику… і просто чув її. Чув ті емоції, а тіло їх писало.

Чомусь троє друзів були в той момент були впевнені, що на Макса чекає велике майбутнє, бо танець справді був незабутній. Усі вони переживали інтимний момент життя — коли вперше бачиш щось нове, щось грандіозне, у людині, яку, здавалося, знаєш до кісток.

Макс затанцював їм іще двічі, та от коли вже танцював вдруге і втретє, то попросив, щоб друзі пильно вдивлялись в його рухи і потім йому говорили, які з них були слабші за інші. Їм було тяжко зосередитись на професіоналізмі тих рухів, бо танець щоразу заворожував їх все більше, та все ж кілька порад вони змогли йому дати, і він вирішив попрацювати над ними.

Вони пробули в спортзалі кілька довгих годин, які здалися секундами. Всіх настільки вразив талант Макса, що їм захотілось і собі спробувати, собі якось торкнутись такого вміння.

— Ну, добре, добре… Я покажу вам кілька простих рухів… — відповів на двадцяте їхнє прохання Макс. Став перед ними і, немов учитель, почав показувати па і переходи. — Не так… Руку трохи вище… ось так… — пояснював він.

Друзям подобалося, але, на жаль, їм всім було далеко до Максової майстерності. Дуже далеко.

Раптом, коли вони всі разом відпрацьовували стрибок, пролунав якийсь шум. Бенедикт, який стояв ззаду, перечепився за власну ж ногу і гупнувся на землю.

— О, Боже, з тобою все в порядку? — одразу підбігла до хлопця Анна з друзями.

Макс почав його підводити.

— Що сталося? Як ти впав?

— Та не знаю… Я перечепився… — відповів хлопець, якого друзі посадили на лавочку.

— Та в нього ніби ногу відмовило! — втрутилась Ліза. — Я бачила в дзеркалі! Ніби він не зміг нею поворухнути!

— Та я просто заплутався, з якої ноги потрібно робити стрибок, — пробурмотів Бенедикт.

— Ну, нічого… Я теж багато разів падав, правда не на таких простих моментах… Сильно вдарився? — спитав Макс.

— Та ні, все гаразд, — промовив Бенедикт. — У лікоть трохи і в коліно, але все нормально. — Хлопець підвівся і, хоча насправді відчував їдкий біль в коліні, не признався в цьому друзям. — Усе нормально.

— Ну, напевно, треба закінчувати на сьогодні, — вирішив Макс.