Крістоф Рансмайр - Хвороба Кітахари

Нам знадобиться мотузка. Берінг робить лиш те, про що говорила Муйра. Знімає з плеча мотузку і один її кінець обв'язує довкола пояса, щоб руки лишилися вільними. Муйра точно пройшла тут без мотузки. Він хоче бути їй опорою на зворотному шляху до моря.

Чи здатен Амбрас його зрозуміти? Берінг протискується повз його німу постать. Амбрасу не доведеться страхувати його і підтримувати, у Кам'яному Морі Берінг часто і самотою проходив схожий шлях. Справа Амбраса — просто пропускати мотузку через свої руки і слідкувати, щоб її петлі не переплуталися, не зав'язувалися вузлом, коли Охоронець буде крок за кроком іти краєчком сходів, натягуючи уздовж скелі нові поручні. Собачий Король бере мотузку. Невідривно дивиться на Берінга. Не каже ні слова.

Берінг тепер зовсім спокійний і вже починає знову забувати про свого хазяїна. Половину шляху до наступної міцної опори він уже подолав, і тут йому здається, що він бачить на битих мушлях, занесених сюди чайками, слід Муйри. І раптом щось смикає його, смикає з такою силою, що він падає, не встигнувши навіть подумати, за що можна зачепитися. Жменя листя та білих квітів — ось і все, що на льоту залишається у нього в руках, потім завіса ліан, з якої спурхують птахи, розривається. Це чайки? Крила, пера ковзають по ньому. А ця темна синява — небо чи море? Гребінці хвиль зовсім поруч. Чи це хмарки? Так-так, це хмарки. Мають бути хмарки. Виходить, він, летун серед птахів, падає у звихрене небо.

Лілі уже далеко в морі, коли з острова долітає звук пострілу. Отже, собаки таки виходять до берега? Обидва рибалки ствердно кивають і усміхаються. Собаки, звісно. Собаки. Потім надовго залягає тиша. Лілі сидить між кошиками й залізними ящиками, повними риби, і бачить, як острів маліє, стає крихітним, немов далекий корабель. Пароплав. І дим знову здійнявся. Чорний шлейф над кам'яним димарем. «Спляча грекиня», пароплав для прогулянок, пливе собі хмарним, але цілком погідним літнім днем.

Димний султан. Тепер Амбрас нарешті бачить вогонь, що так довго палав потайки. Він озирнувся на переслідувача, який доганяє його на крутому шляху до гребеня валу: а, це один із тих, що в каменоломні луплять сталевими прутами. Та йому тепер більше не страшно. Але у безодні, що розверзлася за переслідувачем, у глибині, сірий та невиразний, видніється табір — і вогонь поміж бараками. Язики полум'я повільно та невідворотно повзуть до плацу. Як довго вогонь горів приховано, у пічках за лікарняним бараком. Тепер він на свободі. Його переслідувач не бачить вогню. Бачить тільки його. Кричить на нього. Тримає в руках мотузку. Хоче повернути його до табору? Хоче ще раз його зв'язати і підвісити на «гойдалку», щоб усі ще раз подивилися, як він теліпається?

І от переслідувач його наздогнав. Дивно, він не вдарив. Не стріляє. Не зв'язує. Підходить близько-близько — Амбрас відчуває його подих на своєму обличчі — і дарує йому мотузку. А потім іде далі, проходить повз. Залишає його позаду. Залишає йому свободу дій, життя.

І Амбрас нарешті стоїть поруч з огорожею, поряд з колючим дротом, біля білої порцеляни високовольтних ізоляторів. І робить крок вперед, і все ж не відчуває удару, не відчуває болю. Як і зливи іскор не бачить. Він просто робить крок у порожнечу.

Яким легким стає все в порожнечі. Дивовижно легким. Палаючі плечі, руки — вони знову такі легкі, що він нарешті може підвести їх угору, високо над головою. І поки мотузка, трос, шнур виписує у повітрі кільця, петлі, спіралі, все, що пригнічувало його й мучило, втрачає тепер вагомість. Стіна скель пропливає повз нього. А потім, звільнений від усіх блоків та каменів, увесь світ стає легшим і легшим, починає здійматися у височінь, м'яко тягне канат з його рук і відлітає геть, разом із хмарами диму.

Скорботна мати (лат.).

Японія… перемога на Тихому океані… театр воєнних дій на острові Хонсю… непроглядна хмара пилу приховує Нагою після вибуху однієї-єдиної бомби… ядерна боєголовка… спалах було видно на відстані ста сімдесяти миль від Нагої… На облавку американського лінкору «Міссурі» японський імператор… безумовну капітуляцію… стовпи диму досягли висоти сорока тисяч футів… (англ.).

…використовуючи природну силу Всесвіту., атомна бомба… сила, з якої сонце черпає свою потужність, випущена на свободу проти тих, хто приніс війну на Далекий Схід… капітуляція… безумовна капітуляція… (англ.).