Надія Гуменюк - Коханий волоцюга

Здесь есть возможность читать онлайн «Надія Гуменюк - Коханий волоцюга» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Клуб Сімейного Дозвілля, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Коханий волоцюга: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Коханий волоцюга»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Вісім маленьких повістей про кохання. Вісім простих історій, що поцілять у саме серце, пройдуть наскрізь і залишать по собі спогади… Спогади про своє. Бо в кожного з нас є історія, переживши яку розумієш, що вже ніколи не будеш таким, як раніше. А якою вона була — запаморочливо щасливою чи пронизливо болісною або тою та іншою одночасно, — мабуть, не так уже й важливо. Важливо, що вона привела тебе до себе.

Коханий волоцюга — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Коханий волоцюга», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— А-а-а, — усміхнулася вона самими кутиками вуст. — То це ви за моєю спиною так фільм коментували?

— Чула, значить?

— На відсутність слуху не нарікаю.

У неї справді ідеальний слух. Але що ж це тепер з ним сталося? Кость уже втретє тисне на кнопку дзвінка, чує, як хтось метушиться по квартирі, але до дверей не поспішає. Натиснув ще раз. О, нарешті! Двері відчинила пишнотіла блондинка в рожевому атласному халаті й зі слідами якогось мастила на щоках — мабуть, похапцем стирала маску перед тим, як відчинити.

— Вам кого? — не приховувала роздратування.

— А Мальва… де?

— Мальва? А вам що, ромашок мало? — хмикнула, втупившись у білий снопик.

— Мальва, кажу, вдома?

— А вам яку — білу, червону, рожеву? Вони ростуть за домом — можете собі нарвати. Розрішаю.

— Тобто я хотів сказати… Марина…

— Марина, значить. Так би й казали. А то — Мальва. Напридумуєте якихось імен нелюдських… Марина, до вашого свєдєнія, тут більш не жиє. Хіба ви-те не помітили, що у квартири нова хазяйка?

— А-а-а… де живе?

— Я що, схожа на адресне бюро?!

— Ні, ти схожа на язикату перекупку, — кинув у сердиті очі і вийшов з під’їзду.

І тільки у дворі відчув, як гупає серце, як болісно гонить судинами стривожену кров. Такого повороту він не чекав. Чомусь ніколи й на думку не спадало, що може не застати Мальви вдома, що вона… Де ж вона?

Рита повинна знати. Закрокував на сусідню вулицю. Але в Рити за дверима — нічичирк. Що його робити? Скоро вечір. Не ночувати ж на автостанції. Обійшов будинок, глянув на балкон — на шнурку рушники сохнуть, бузкова футболка майорить. Значить, не у від’їзді Мальвина подруга. Повернувся на третій поверх, присів біля дверей.

Рита прийшла хвилин за двадцять. Спочатку зраділа, до квартири запросила, потім знітилася — не знала, чи давати нову адресу Мальви. На питання, чому та переїхала, тільки плечима стенула — «так треба було, хай вона тобі сама скаже».

Авжеж, скаже. Головне, що вона тут, що зараз він її побачить. Господи, таке мале містечко, а дорозі кінця-краю немає! Зупинив попутну автівку.

— Підвезете?

— Куди?

— Та хоча б до кінця вулиці. А там я… Все ж скоріше буде.

Уже немолодий чоловік в окулярах-хамелеонах глянув на наплічник, на букет, на пакет з цукерками, розуміюче усміхнувся.

— Що, не терпиться побачити?

— Не терпиться!

— Кажіть адресу. Я сьогодні якраз не дуже поспішаю.

***

— Хто там? — почувся за дверима дзвінкий дитячий голосок.

Кость уже хотів повернутися назад — мабуть, Рита дала не ту адресу. Авжеж, не ту. Через те й ховала від нього свої безсоромні очі. Нічого, він зараз добереться до неї, і хай вона спробує ще раз обдурити. Хай тільки спробує!

Але двері раптом стрімко відчинилися. За порогом стояв золотавий, як соняшник, хлопчик років п’яти у жовтій футболці і сірих шортиках. Він уважно оглянув незнайомця — з ніг до голови і з голови до ніг, прикипів поглядом до ромашкового снопика, принюхався кирпатим носиком до пакета з цукерками, тоді знову «промацав» зеленкувато-сірими ґудзиками наплічник прибульця.

— А я тебе впізнав! — вигукнув радісно.

— Хіба ми з тобою…

Але малий не слухав.

— Мамо! Тато приїхав! Тато! Тато! Мій тато! — закричав на весь будинок, кинувся до Костя, обхопив його коліна руками, притулився до них всім своїм худеньким тільцем.

Кость оторопів. Що все це означає? Зараз підійде жінка, мама цього малого соняшника, і… Але з кімнати вже виходила Мальва. Йшла й усміхалася. Не просто усміхалася — аж світилася вся. Значить, справді ждала, діждатися не могла його? Чого ж тоді?..

— З приїздом! Проходь! Міг би й зателефонувати, попередити.

Справді ніколи не передбачиш, як вона тебе зустріне.

— Ромчику, пропусти… — погладила малого по голові.

Але той і не думав відпускати його ногу.

— Тату! А ти мені машинку привіз? — перейшов тим часом від телячої радості до прагматичного інтересу.

— Я зараз, зараз… — Кость затупцював на одному місці, ніби не знав, що робити далі, зрештою віддав Мальві квіти, малому — цукерки, скинув на підлогу наплічник і вибіг з передпокою.

— Ти куди? — в Мальвиних очах майнула тривога.

— Я зараз… зараз… Як же без машинки… Так не годиться… Якщо в домі дитина… Якщо він хоче машинку…

Вибіг у двір і став, наче громом прибитий. Що все це означає? Звідки цей світловолосий, як Мальва, малий? Припустимо, минулого разу сталося чудо. Припустимо… Тоді їхньому синові вже було б… аж три місяці. Може, Мальва народила його раніш, від когось іншого, і приховувала це від нього під час його попередніх приїздів? Але ж іще позаминулого року вона ходила на прощу до Почаєва — пішки, прихопивши тільки пляшку води і хліб. Ходила, щоб вимолити дитину, хоч їй давно сказали: дитини не буде, ніколи. Жінки, звісно, артистки. Але ж не до такої міри. Та й не у Мальвиному це характері.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Коханий волоцюга»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Коханий волоцюга» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Надія Гуменюк - Вересові меди
Надія Гуменюк
Надія Гуменюк - Танець білої тополі
Надія Гуменюк
Надія Гуменюк - Енна. Дорога до себе
Надія Гуменюк
Астрід Ліндгрен - Расмус-волоцюга
Астрід Ліндгрен
Борис Гуменюк - Вірші з війни
Борис Гуменюк
Надія Гуменюк - Плач пересмішниці
Надія Гуменюк
Надія Гуменюк - Корона на одну нiч
Надія Гуменюк
Оля Гуменюк - Потерянный
Оля Гуменюк
Надія Гуменюк - Дожити до весни
Надія Гуменюк
Надія Гуменюк - Квіти на снігу
Надія Гуменюк
Отзывы о книге «Коханий волоцюга»

Обсуждение, отзывы о книге «Коханий волоцюга» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x