Донна Тартт - Щиголь

— Ніколи більше так не роби, — сказав я, поклавши руки йому на плечі, й уже хотів був навалитися на нього, заштовхати його під воду й потримати там протягом чималого часу — аж він обернувся й схопив мене за руку, і я побачив, що він зблід і весь тремтить.

— Припини, — сказав він, хапаючи ротом повітря, і тоді я помітив, які несфокусовані й дивні в нього очі.

— Ти що? — запитав я. — З тобою все гаразд?

Але він надто сильно закашлявся, щоб мені відповісти. З носа йому знову текла кров, вона струменіла між його пальцями. Я допоміг йому втриматися на поверхні, й разом ми впали на східці басейна, наполовину на повітрі, наполовину у воді, надто виснажені, щоб виповзти остаточно.

Мене розбудило яскраве сонце. Ми лежали в моєму ліжку, з мокрим волоссям, напіводягнені, і тремтіли в холоді, якого нагнав кондиціонер. А Поппер похропував, лежачи між нами. Простирадла були вологі й пахли хлоркою. Мене мучив гострий головний біль, а в роті я відчував бридкий металевий присмак, наче смоктав жменю дрібних монет.

Я лежав дуже тихо, відчуваючи, що можу зблювати, навіть якщо поверну голову не більш як на чверть дюйма, потім дуже обережно сів.

— Борисе, — запитав я, потираючи щоку долонею. Брунатні смуги засохлої крові помережали наволочку на подушці. — Ти не спиш?

— О Боже, — простогнав смертельно блідий і липкий від поту Борис, перекинувшись на живіт, щоб ухопитися руками за матрац. Він був голий, крім браслетів а ля Сід Вішес [78] Сід Вішес (1957–1979) (справжнє ім’я Джон Саймон Річі) — британський музикант, відомий як басист панк-рок-гурту «Sex Pistols». і трусів, схожих на мої. — Я зараз блюватиму.

— Тільки не тут. — Я копнув його ногою. — Вставай.

Щось бурмочучи, він пошкандибав геть. Я чув, як він блює в моїй ванній. Від цього звуку мене занудило, але мене також опанував напад істерики. Я перекинувся в ліжку й зареготав у подушку. Коли Борис придибав назад, тримаючись за голову, я шоковано дивився на синець під його оком, на кров, яка загусла під його ніздрями, й на струпний поріз на лобі.

— Господи Ісусе, — сказав я, — у тебе поганий вигляд. Тобі треба накласти шви.

— А ти знаєш, що сталося? — запитав Борис, падаючи животом на матрац.

— Що?

— Ми запізнилися в блядську школу.

Ми перекинулися на спини й вибухнули реготом. Він був слабкий і нудотний, проте я відчував, що неспроможний зупинитися.

Борис звісився з ліжка й став намацувати щось на підлозі. Через мить він знову підняв голову.

— Ой, що це таке?

Я сів у ліжку й жадібно вхопився за склянку води, власне, я тільки думав, що то склянка з водою, проте коли він тицьнув її мені під ніс, я затулив рот, бо мене занудило від її запаху.

Борис завив. Швидкий, як блискавка, він навалився на мене: суцільні кістки й липуча плоть, що смерділа потом, блювотиною і ще чимось сирим і брудним, як застояна вода в басейні. Він боляче вхопив мене за щоку й тицьнув склянку з горілкою мені в рот.

— Настав час тобі підлікуватися! Давай, давай! — повідомив він, коли я вибив склянку з його руки й ударив його в пику, то був удар під кутом, який не зовсім досяг мети. Поппер загавкав від збудження. Борис стис мене в міцних обіймах і став душити, схопив мою брудну вчорашню сорочку і спробував запхати її мені в рот, але я був надто швидкий для нього й зіпхнув його з ліжка так, що він ударився головою об стіну.

— О, блядство, — сказав він, сонно витерши обличчя розкритою долонею й захихотівши.

Хитаючись, я підвівся, залитий холодним потом, і подибав до ванної, де, впершись рукою в стіну, вивергнув в унітаз усе, що було у мене в животі. Я чув, як Борис регоче в сусідній кімнаті.

— Заклади два пальці в рот! — гукнув він до мене, а потім додав щось іще, чого я недочув, бо мене скрутив новий напад нудоти.

Коли я закінчив, сплюнув раз або двічі, потім витер рот тильним боком долоні. Ванна мала жахливий вигляд: з душу капало, двері теліпалися на завісах відчинені, мокрі рушники й закривавлений одяг валялися на підлозі. Ще тремтячи від нападів нудоти, я попив води з долонь біля умивальника й побризкав водою на обличчя. Віддзеркалення мого тіла з впалими грудьми було згорблене й бліде, а губа, по якій учора вдарив Борис, розпухла.

Борис досі лежав на підлозі, спершись головою об стіну. Коли я повернувся до кімнати, він подивився на мене неушкодженим оком і подавився сміхом — таким кумедним я йому здався.

— Тобі краще?

— Пішов ти в дупу! Навіть не намагайся заговорити зі мною.