Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

- Коли граната вибухне і наше любе судно піде на дно морське, я отримав наказ надути оце, щоб зберегти життя нашого героя. Не мені розповідати вам, яку довіру виявлено до нас таким подарунком.

Другий помічник вийшов наперед, майже боячись цієї речі, і став роздивлятися кириличні написи.

- А цей більший, - зауважив він.

- Сюди може вміститися повний літак людей, - посміхнувся машиніст, - або велич одного героя!

- Ага, - погодився перший помічник. - А я, наприклад, матиму честь пливти поряд, тримаючись за пліт, у якому сидить Герой Вічної Революції!

Але капітан ще сказав не все.

- І я гадаю, що настав час зробити третього помічника офіційним членом нашої команди.

Він видобув із кишені складений у кілька разів промащений папірець. У ньому були дев’ять з’єднаних тонких швацьких голок. Кінчики їх почорніли від численних татуювальних процедур.

- Хоч я й не росіянин, - мовив він Чону До, - але побачиш, я цією штукою теж дещо можу. А тут можна навіть не перейматися замерзанням чорнила.

На камбузі Чона До поклали на стіл і сказали зняти сорочку.

Коли стерновий побачив оголені Чонові груди, то весело вигукнув:

- А, незайманий! - і всі зареготали.

- Слухайте, - засумнівався Чон До. - А чи треба так? Я ж навіть не жонатий.

- Ну й нехай, - відповів капітан. - Я тебе зараз оженю з найкрасивішою жінкою на світі!

Поки стерновий із першим помічником гортали календар з актрисою Сан Мун, капітан натрусив у ложку чорнильний порошок і замісив із кількома краплями води в рідкувату пасту. Календар давно висів у рубці, але Чон До ніколи особливо до нього не придивлявся, бо календар відгонив тим самим патріотизмом, який транслювався через гучномовці. Кіно він краєм ока бачив, може, двічі в житті, і це були китайські фільми про війну, які показували його загонові, коли погода не підходила для підземних навчань. Звісно, йому інколи траплялися на очі афіші з фільмами Сан Мун, але вони наче його й не стосувалися. Тепер, дивлячись, як перший помічник зі стерновим гортають той календар, обговорюючи, з якої картинки краще взяти обличчя, він дещо їм позаздрив: вони пригадували відомі сцени й цитати з фільмів із народною артисткою КНДР. Чон До побачив, які глибокі й печальні очі в Сан Мун, помітив тоненькі зморшки навколо них - свідчення сильної волі перед лицем утрат, - і мусив зібрати всі сили, щоб придушити в собі спогади про Руміну. І водночас сама думка про портрет - будь-чий, зрештою, - який завжди житиме над твоїм серцем, видавалася йому надзвичайно привабливою. Чому ми навіки не набиваємо на своєму тілі зображення всіх тих людей, які для нас по-справжньому важливі? І тут Чон До згадав, що зараз у нього немає жодної такої людини - тому йому зараз і наколють на грудях портрет ніколи не баченої актриси з календаря в рубці рибальського судна.

- Якщо вона відома актриса, - припустив Чон До, - то всі в країні її впізнають і зрозуміють, що вона не моя жінка!

- Це татуювання, - пояснив капітан, - для американців і південних корейців. Для них це просто буде жіноче обличчя.

- Правду кажучи, - зізнався Чон До, - я не знаю навіть, чому ви, хлопці, наколюєте на грудях портрети дружин.

Другий помічник сказав:

- Так ми ж рибалки!

- Щоб можна було впізнати тіло, - уточнив стерновий.

Мовчазний машиніст додав:

- Щоб вона завжди була поряд, коли про неї думаєш.

- Як шляхетно звучить! - посміхнувся перший помічник. - Але це й для дружин робиться. Вони вважають, що чужа жінка не спатиме з чоловіком, у якого таке татуювання, хоча буває по-різному й дівчата трапляються всякі.

- Причина лише одна, - мовив капітан. - Це робиться для того, щоб вона завжди була у твоєму серці.

Чон До замислився над цим. У нього виникло дитяче питання, питання людини, незнайомої з любов’ю в жодному її вияві:

- То ви оселяєте Сан Мун назавжди в моєму серці?

- Ох, юначе, - промовив капітан, усміхаючись до всіх, хто зібрався навколо. - Вона - актриса. Коли ти бачиш її в кіно, це не зовсім вона. Це просто її героїні.

- Я не бачив її фільмів, - зізнався Чон До.

- Ну то й порядок, - сказав капітан. - Нема чим і перейматися.

- Що це за ім’я таке - Сан Мун? - спитав Чон До.

- Думаю, вона знаменитість, - відповів капітан. - У Пхеньяні, мабуть, в усіх янбанів дивні імена.

Вони вибрали кадр із «Далеких тиранів». Це був великий план обличчя, і героїня дивилася не на далеку армію імперіалістів поглядом, сповненим гордої відповідальності, - її очі споглядали вершину гори Пекту [14] Пекту (Пектусан) - висока гора на кордоні КНДР і Китаю, найвища на Корейському півострові (2744 м), потенційно активний вулкан. Є священною горою для обох Корей і згадується в їхніх гімнах. , шукаючи духовної підтримки. Також в очах Сан Мун - повага й благоговіння перед усім, що і вона, і глядачі втратять до того моменту, як підуть фінальні титри.