Іен Мак'юен - Ієн Мак'юен. Спокута

Я стояла біля вікна, відчуваючи, як мене виснажують хвилі втоми, висмоктуючи останні тілесні сили. Підлога, здається, хиталась у мене під ногами. Я спостерігала за сірим світанням — перше проміння вихопило парк і обриси мостів над зниклим озером. І довгу вузьку дорогу, якою повезли Роббі так далеко, у білий туман. Хочеться думати, що це не слабкість і не боягузтво, але заключний акт доброти, проти забуття і відчаю: мої герої-коханці вижили й нарешті з'єдналися. Я дала їм щастя, але не з корисливості й не заради їхнього прощення. Не зовсім, ні. Якби я мала владу, щоб магічною силою викликати їх на свій день народження... І тоді Роббі й Сесилія, як і раніше, живі, як і раніше, закохані, сидітимуть пліч-о-пліч у бібліотеці, усміхнено дивлячись «Випробовування Арабелли»? Немає нічого неможливого.

Але тепер мені час спати.

Я невимовно вдячний працівникам департаменту документів Імперського військового музею за надану мені можливість побачити неопубліковані листи, щоденники і спогади солдатів, а також записи медсестер, які працювали у 1940 році. Я також у боргу перед такими авторами та їхніми книжками: Ґреґорі Блекслендом, «Пункт призначення — Дюнкерк»; Волтером Лордом, «Диво Дюнкерка»; Люсіллою Ендрюс, «Романтика не на часі». Я вдячний Клер Томелін, і Крейґові Рейну, і Тіму Ґертону-Ешу за їхні критичні й корисні зауваження, а насамперед — своїй дружині, Анналіні Макафі, за її підтримку й надзвичайно прискіпливе читання.

Спекотного літнього дня 1935 року тринадцятирічна Брайоні Талліс стає свідком флірту своєї старшої сестри з другом дитинства. Не до кінця розуміючи дорослу поведінку, Брайоні, схильна до літературних фантазій, згодом звинувачує хлопця у злочині. Отак несвідомо зламавши одразу три життя, Брайоні шукає шляхів для спокути, а в цей час вибухає Друга світова війна. Блискучий роман Ієна Мак'юена — це симфонія, в якій поєднані кохання і війна, провина і прощення, багатий стиль і провокація — все, чого й варто очікувати від цього англійського майстра слова.

В оригіналі — the Book of Common Prayer , яка об'єднує кілька теологічних документів англіканської церкви. Містить літургію, молитви при обрядах тощо. За функціями відповідає водночас молитовнику і требнику.— Тут і далі прим. пер.

Архітектурний стиль XVI ст. (наслідування середньовічних замків). Відродився в XIX ст. завдяки романам Вальтера Скотта («готичне відродження») і був популярним до Першої світової війни.

Стиль Адама, або адамів стиль — за іменем шотландського архітектора Роберта Адама (1728-1792): британський класицизм з елементами рококо, легкі вишукані будівлі.

Johann Gregorius Horoldt (1696-1775) — німецький майстер порцеляни.

Chinoiserie — європейська декоративна мода: стилістичне наслідуванні китайського та взагалі східноазійського образотворчого мистецтва (XVIII-XX ст.). Має риси рококо.

11 листопада 1918 р., яке скінчило Першу світову війну.

Знавці виготовлення китайської порцеляни у XVIII ст. (від лат. arcana — таємні засоби).

Коледж у Кембриджському університеті; від назви села Ґіртон, Кембриджшир.

Гра слів: «Sis-Celia» фонетично звучить майже як «Сесилія», однак розкладається на «сестричка Сесилія» (Sis — зменшувально-пестливе від sister, a Celia — зменшувальна форма від «Сесилія»).

Марка, вочевидь, фантазія автора. Назва співзвучна слову «amor» (кохання), але нагадує й «ammo» (скорочення від ammunition — боєприпаси); далі в романі пояснюється мотивація вибору такої назви.

Roedean School — одна з найкращих приватних шкіл для жінок (з 1885 р.), розташована у сільській місцевості неподалік Брайтона, Східний Сассекс.

Desperate Dan — герой коміксів 1938 р., героїчний ковбой з надзвичайно випнутою квадратною щелепою.

Лондонський естрадний театр. Пантоміма (у тому числі для дітей) в описаний період була популярною.

Дієвідмінювання латинського дієслова amor — «кохати»: кохаю, кохаєш, кохає.

Назви різних торгових марок.

В оригіналі High Tahle, дослівно «високий стіл» — почесний стіл для старшокурсників, а також для гостей у їдальні університету.