Богдан Жолдак - Нестяма

Особино спор виникав із Воловець, сусідкою по етажу, бо вона дуже воспитана, живе самостоятєльно від тої самої пори, коли її покинув муж, такий же само очкарик, і от усі мої чаяння про неї, як про одиночку, нічого не проїзво-дять. А така ж вона ще харошінька, як куколка, ухожена скрізь, несмотря й на окуляри — глазки в неї такі умнінь-кі, хоч і карого кольору. Несмотря на це, вона живе одна аж у двокімнатній кватирі, несмотря на те, що я ні разу в неї в гостях не була. Ну хіба це по-людські? Не кажучи б по-сусідські.

Несмотря на це, ми з нею якось застряли в ліфті, ну, я не видержала, і почала про те, що дехто в нас не так як положено співає, і вона одразу почала так підкресленою українською мовою, шо я не видержала і висловилася, шо в нас молодьож невоспитана і вся вчить англійську мову, а про російську хоче забувать, що враз скрізь поісчезали через це георгіївські лєнточки з автомобілів, а це неправильно, бо це огромна культура і треба продовжать її ізу-чать. На шо вона мені так ввічливо й підкреслено відповіла, що ще один такий подобний газовий контракт, і перестануть ізучать і ту, яка осталась, а візьмуться, наприклад, за французьку, шо мене дуже здивувало, причому тут французька до англійської?

Ну я не стала углиблять, бо діспечерша нам по домофону відповідала, що ремонтна бригада дуже зайнята по ви-зовах і приїде до нас не по щучому вєлєнію, й тому мене дуже здивувало, чому до сусідки в гості ходять гості, усі так непрактично одягнуті, усе з витребеньками, хоча зараз настали такі часи, що можна повибирать уже й щось таке, яке більше підходить до потреб врємєні, на що я раптом почула у відповідь, що ми живемо в столиці і можна тепер більше подумать про вкус, а не про потреби, одежа ще й не тіко на те, щоби підкреслювати.

Тоді я ввічливо запитала, а що саме можна такою оде-жой підкреслити, коли подобна навпаки, все скриває? Усе те, що в сучасній жінці й без того не багато присутнє, аби його усіляко з усіх боків прятать. Це як співать не під баян, получається. Сусідка на це лише посміхнулася й відповіла, що в сучасних умовах мода існує вже не одна на всіх, як колись, а шо тепер мод дуже багато стало й кожен вибирає собі таку, яку дозволяє примха.

Я тоді одразу запідозрила неладне й поміняла тему розмови про те, що в нас у парадному весь час виникає розмова: навіщо одній людині жить у двокімнатній квартирі?

Якщо дуже легко при цьому пустить туди принаймні квартирантів, чим облегшить їм жизнь. І собі. Бо зараз настали такі часи, шо лишня копійка з них нікому не помішає в связі з подорожченням цін на газ. На що вона мені усміхнулася й каже, що це ще мало підняли ціни на газ, це невелика плата за те, що нарешті до населення почало доходить, хто такий насправді наш північний сусіда. Тоді я ввічливо нагадала їй про Пушкіна, що це не він ціну підняв, і не Лєрмонтов, а жилплощадь нада рівномірно роз-преділять між людьми, особино, якщо це можна робить не безплатно. Тут вона мені відповіла, що найбільше цінує свій спокій, до такої міри, що согласна на нього витратить всі гроші до послідній своїй копійки, но щоб не товктися на власній кухні з незнайомими людьми. Ну? Я б погодилась, однак не раз бачила, як сусідка Воловець тягає огромні кульки з продуктами перед тим, як прийдуть до неї гості. Якось на площадки вона мене запитала, шо після них там поприлипало і я не стала радить їй визивать МЧС, а взять, нарешті, скребок до рук. Шо це нада верхню освіту кінчать, щоб не уміть посрать прибрать. Так шо вона зробила? Послухала? Потім все парадне обсуждало, шо вона позвонила із служби побуту уборщицю, особино возмущало, як Воловець навіть до цього сама такого додумалась.

Спрашувається: нащо одній жінці так багато гостей? Ну, можна би удовлітворіться й меншой кількостю, особино, якщо значнішу часть їх составляють подружки. І я про це почала натякать, но вона продовжувала слухать невні-матільно, і це після всього того, що я для неї здєлала. Бо зараз же такі страшні часи настали, шо всім женщинам нужно, в перву очередь, думать про созданіє новой сім’ї, тобто приглашать мужчин чоловічої статі, чим на подружок время тратить і на продукти. Бо мужика практічискі не стало, одні трансвистіти. Тобто, вєжліво перейшла до теми, що якщо не квартирант, то хто?

Й почала їй розповідать, шо в моєму колишньому селі є один дуже такий парєнь, мій лічний племінник, дуже при цьому способний, у школі був примєрний хорошист, а після армії дуже увльокся ветиренарним образованієм. Но тут йому в жизні вдруг дуже не повезло, бо в нас там усе розформували, що навіть і пртахофему. Но несмотря на це, він не випиває, ну, може трошки у свято, тобто я його ні разу під магазином не бачила, щоб він там хитався чи падав, ну це я в смислі, що він дуже культурний і часто посі-щав клуб, доки не закрили. Но несмотря на це, він упорно продовжує посіщать бібліотеку, хоча треба їздить у район. Ну а тепер він хоче дуже посіщать Київ, тобто я сусідці Во-ловець не стала предлагать його в качістві квартиранта чи ще когось платного, а от чи не міг би він у неї просто оста-новляться іногда на нєкоторе время?