Іван Байдак - Тіні наших побачень

Я часто вважав себе слабкою людиною, але завжди вдавався до таких учинків, на які мої сильні друзі ніколи б не наважилися. Таким чином я боровся зі своєю невпевненістю. Я не ідеальний, не хочу нікого вводити в оману, але, можливо, через свої помилки я і маю право говорити.

Ставити собі запитання. Шукати відповіді. Змінювати погляди, вивчати себе і навчитися сприймати. Зрозуміти, що в житті не буває ідеальних обставин, і ти ніколи не будеш до чогось стовідсотково готовим. Плани частіше корегуються, аніж збуваються. Незавершені справи інколи потрібно такими залишати, а натомість брати те, що дається в даний момент, хоч і здається невчасним.

У житті інколи можна впіймати ті рідкі та раптові моменти просвітлення, коли калейдоскоп усіх подій, облич і безсенсовних пробуджень зрештою сходиться в зрозумілу картину, і ти намагаєшся вловити і запам’ятати всі настанови. І тоді все зникає. А ти більше не знаєш, чи знову хочеш досягнути розуміння, чи простіше залишатися в невагомості, де кожен сам має право обирати, як боротися зі своїми психічними розладами. Я, для прикладу, періодично пишу, періодично закохуюсь, періодично змінюю країни!

Ми цікаві у своїх відмінностях. Саме тому цікаві і одні одним. Я складно іду на контакт. Рідко заво­джу друзів, часто проводжу час наодинці. Давно кинув боротьбу із суспільством, радше уникаю і не приймаю його. Усе, що ми принесли у світ: доступність, швидкі стосунки, споживацький анархізм та всеохопний цинізм — я засуджую.

І якщо мене тепер звинуватять у моралізмі, тоді дайте мені відповідь — чому за всіх цих благ більшість людей світу самотні?

Перевіряти себе, порівнювати лише із собою в минулому, навчитися любити людей, пробачати, ділитися щастям. Знаходити щоденно можливість змін у світі та в собі. Принести сенс у щодень, надати значення всім, навіть непомітним речам. Створювати ланцюг позитивних дій і думок. Бо, зрештою, життя не має рамок, життя дарує лише можливості.

Більшість мрій у мене не збулося, я їх сам здійснив. Остання втілилася в Нью-Йорку — я вперше побачив океан, який саме таким часто уявляв перед сном.

Сьогодні він уперше спокійний, особливо коли на годиннику сьома ранку, у повітрі ще не пахне гамором, а в навушниках ритмічні нотки «пінк флойдів».

Сьогодні я багато думав про щастя... і зрозумів, що не знайду універсальної формули. Люди часто запитують себе: так у чому ж щастя? Гроші — ні. Машини, модні речі — також ні! Щастя, як думаю, — це жити в гармонії зі своїми бажаннями. Віддатись їм. Хочеш прожити своє яскраве життя? Вперед, дій! Хочеш прокричати на всю вулицю якусь дурницю — давай! Хочеш зірватись і поїхати кудись — їдь! Хочеш бути з нею, по-справжньому хочеш — будь! І не важливо, хороші чи погані ці бажання! Головне — твої! Умій їх висловити! Пережити! Упіймай цю мить! Адже це і є щастя! Більше нічого!

Сьогодні я багато мріяв. Я мріяв про те, щоб у майбутньому побачити близьких людей щасливими, я мріяв про те, щоб у майбутньому пам’ятати цей момент. Сьогодні пообіцяв собі менше думати про майбутнє і назавжди закарбовувати спогади... Ми, здається, часто забуваємо, що живемо лише раз...

Нью-Йорк, вересень, 2016

«Лінкедін» («Linkedin») — соціальна мережа для пошуку й установлення ділових контактів.

Тут ідеться про так звану каскадну модель (англ. waterfall model).

Список справ (англ.).

Похмілля (англ.).