Марія Сидорчук - Полон

Жінка зніяковіло сиділа біля столу, міцно стуливши ноги. Сухий ввімкнув музику. То була якась пісня під гітару. Мабуть, матері буде приємно чути знайомий голос і вона отримає задоволення. Жінка тремтячими пальцями почала розстібати ґудзики блузки. По її щоках котилися сльози.

— Не квапся, навіщо поспішати? Хочеш, музику послухаємо? Га? Не хочеш зі мною послухати музику? Гарно!

Сухий поклав айфон на матрац та підійшов до Жінки. Вона завмерла й боялася поворухнутися. Від Сухого так сильно відгонило потом та перегаром, що Жінку ледь не знудило. Брудні руки лягли їй на плечі, пальці боляче стиснули тіло. Сухий різким рухом підняв Жінку з лавки, розвернув до себе спиною та нагнув обличчям до столу. Жінка зойкнула й похлинулася рідиною від побитих яєць, яка рясно потекла столом. Вона міцно схопилася обома руками за краї кострубатих дощок. З носа потекла кров, заюшивши газету з недоїдками. Сухий задоволено помацав її живіт, кілька разів ляснув долонею по сідницях. Потім достав ніж та, підчепивши пояс джинсів, розрізав його. Жінка голосно закричала. Цей крик остаточно роздражнив Сухого. Він полюбляв, коли жінка кричить від задоволення. Тому, смикнувши рукою тоненькі трусики, зірвав їх, а потім увійшов у Жінку. Від болю в неї потемніло в очах, вона почала хапати ротом повітря, як викинута на берег риба, а Сухий різкими рухами продовжував свою справу, намагаючись підлаштуватися під занадто повільний темп пісні з айфону. У його вухах шуміло від кайфу та оковитої. Напружена Жінка вже не кричала, а лишень тихо схлипувала. Тому Сухий прискорився та ще кілька разів смачно ляснув долонею по сідницях, на яких від ударів одразу ж виступили криваві синці. В якийсь момент він відчув, що вона більше не пручається, тому вирішив зробити паузу та змінити позу. Розвернувши Жінку обличчям до себе, він притягнув її та міцно поцілував. А потім вклав спиною на стіл, задер ноги догори та за допомогою ножа остаточно позбавив їх джинсів. Жінка закрила обличчя руками, міцно вгризаючись у шкіру зап’ясток зубами. На айфоні заграла нова пісня, більш динамічна й весела, схожа на рок-н-рол. Сухий притягнув Жінку ближче до краю столу та продовжив різкими рухами:

— Гарно тобі, курво? Кажи, кайфуєш від мене? Давно тебе так не жарили, давно...

Жінка ледь чутно стогнала.

Краєм ока вона побачила, як відчинилися двері й на порозі з’явився Хімік. Кілька секунд він байдуже споглядав те, що відбувається, потім різко зачинив двері й вибіг геть.

Хіміка знудило, він почав блювати на сніг. Спорожнивши шлунок, обтерся снігом та присів на ґанку. Неподалік деренчав мотор «Жигулів». Хімік подумав, що можна посидіти в машині. Напевно, там працює пічка та й магнітола якась є. Проте в цю мить у його бушлаті задеренчав мобільний телефон. Довго риючись замерзлими руками у внутрішніх кишенях, він нарешті взяв слухавку.

— Ало. Так, це «база відпочинку». Завтра? Американця? Та не питання, я людина слова, зроблю все як треба. Та до біса головного! Я сам тут головний. Що? Почув, зроблю, гаразд.

Обережно сховавши слухавку подалі від морозу, щоб не сіла батарея, Хімік деякий час дивився, як харчуються птахи з годівниці, котру ще вранці приладнав до ґанку Сухий. У кишені Хіміка лишалося насіння, яке він забрав у Місцевого. Хімік ненавидів селюцьку звичку постійно лузати соняшникове насіння та плювати собі під ноги. Лише за це він був ладен убивати. Тому без жалю віддав усе на корм пташкам та продовжив спостереження за горобцями. Спершу їх було троє, потім невідомо звідки налетіла ціла зграя, і в годівниці завелася справжня битва за насіння. Ще кілька секунд — і годівниця спорожніла. Птахи, з надією зиркнувши на нього, але не дочекавшись чергової порції, полетіли далі шукати харч. А Хімік залишився на ґанку, мов приморожений, та чекав, коли його начальник-ґвалтівник натрахається досхочу.

Чекання було не таким довгим, як попередні рази. Сухий вийшов з либою на обличчі, на ходу застібуючи штани. У зубах затиснув цигарку. Хімік звівся на ноги й дав Сухому підкурити.

— Ти все, чи як?

— Я все. А що?

— Та нічого. Чого стовбичиш? Мені її ще й відвести?

Сухий зробив ще кілька затяжок та ображено кинув недопалок. Хімік роздратовано відвернувся.

Погляд Місцевого прикипів до Дівчини, яка сиділа на оберемку соломи й, вочевидь, молилася, підтягнувши ноги до себе та постійно тикаючись обличчям у гострі коліна. Її рот, розбитий і розірваний, видавав монотонний звук, вона не ворушила губами, а тільки розгойдувалася взад-вперед, як метроном.