Ізабелла Сова - Тістечка з ягодами

Зараз я іду на своє перше нічне чергування. Саме пояснюю татові, що буду допомагати знайомим на «швидкій». І повернуся вранці.

— Відколи це ти вмієш водити машину?

— Уже п’ять років. Я склала на права, коли ти будував плани, куди подіти свій вільний час на пенсії.

— Діти. Вони так швидко виростають, — зітхнув він. — Ще недавно ти бавилася візками на килимку, а тепер кажеш, що маєш водійські права. Час спливає чимраз швидше.

— Це має свої плюси. Поки ти встигнеш оглянутись, я вже повернуся на «Факти».

— А поки я двічі кліпну, ти вже будеш на пенсії. А я?

— Ти будеш бадьорим вісімдесятирічним стариганом, який захланно опрацьовує плани подальших дій.

— Мрії… Добре, нема чого нарікати, бо ж робота чекає. Біжи, Ягідко, і пам’ятай: дорога — це не килимок у передпокої.

— Прибула, — звітувала я в ординаторській. Три хвилини по сьомій.

— Супер, — утішився Мацек. — Ми боялися, що з тебе досить по вчорашньому марафоні.

— Я мусила заспокоїти тата. Сказати йому, що працюю тут.

— Тільки тепер? — здивувалась Юлька. — Адже це, здається, твоє п’яте чергування. А ти і раніше просиджувала в нас довгі години.

— Тато настільки поглинутий творчістю в широкому розумінні, що не звертає надмірної уваги на довкілля. Ну хіба коли йдеться про зникнення подертих капців.

— Ядзя вже мала дзвінки?

— Здається, третій. Як і завжди в неділю, — відказав Мацек.

— То що, їдемо?

— Наразі ні, Ягідко, — заспокоїла мене Юлія. — Це тільки товариська бесіда. Ходи, послухаєш.

Вона прочинила двері, а я виставила вухо з кучерів.

— Я вже казала, коротка маєчка в сердечка. Рожева, як мої губки, — щебетала Ядзя. — І це все, решту я зняла для тебе. Ну а попри те, я влітку взагалі не ношу трусиків. Хіба що стрінги, просто з морозилки…

Я обернулася до Болека.

— Вона що, фліртує зі своїм чоловіком?

— Ні, нормальний секс по телефону, тільки що коштує сорок грошів за хвилину.

— Ви що, підробляєте по годинах? — висловила я зрозуміння. З дрібкою співчуття.

— Ні, Ядзя увихається забездурно, — пояснив Мацек.

— Як це?

— Нормально. Телефонують кілька таких стурбованих і весь час заблоковують лінію. А тим часом хтось може потребувати допомоги.

— Ну і що?

— Що «ну і що»? — психонув Мацек. — Якщо якийсь недоумок збирається дзеленькати цілу ніч, то краще нехай задовольниться о сьомій і буде святий спокій.

— А Ядзю це не бентежить?

— Вона сказала, що коли була дурепою на навчанні, то хоч у такий спосіб врятує кількох стариганів, — відповіла Юлія. — До її дідуся «швидка» не встигла.

— Бо хтось украв таблички з номерами будинків, — додав Мацек. — У цілому масиві. Коли ми знайшли потрібний будинок, було вже по всьому. Запалили свічку, проказали молитву. Потім Болек повідомив, що згідно з розпорядженням міністра і таке інше «швидка» не надає жодних адрес похоронних бюро. Закінчив, і ми помчали назад на базу.

— Дев’ята, — виголосив Болек, глипаючи на годинник, подарунок від фірми, що спеціалізується на препаратах для покращення пам’яті. — Що там у нас у програмі? Юлько, скинь-но оком. Бо якщо читатиме Мацек, це буде тривати до ранку.

— «Польсат»: «На мушці», — стала читати Юлька. — «Двійка»: «Дев’ять дев’ять сім». «Одиниця»: «Плутон». ТВН: «Скажені вовки». Стрілянина, стрілянина. Військова драма. Жахи. «Помста чайного дракона»… Може, це?

— Тільки не фільм карате, — скривився Болек. — Нема нічого більш передбачуваного. Спочатку підступний лихий хлопець убиває доброму хлопцеві брата. Тоді добрий хлопець просить старого майстра приготувати його до Останньої Битви. Перше прохання відхиляється. Але несподівано майстер добачає в доброму хлопцеві потенціал, і починаються тренування. Добрий хлопець мусить проходити через чудернацькі випробування, наприклад робити шпагати межи бочками з рисом, тримаючи при цьому на спині майстра в бамбуковому кошику.

— Начеб він не міг скористатися старими добрими штангами в «качалці», — втрутився Мацек.

— А все це супроводжує дражлива мелодійка на сопілці. Є ще щось, окрім того дракона?

— Сама різанина.

— І жодних мелодрам?

Юлька покрутила головою.

— То лінуймося, поки є змога.

— Чому? — запитала я.

— Бо зараз почнеться. Оживуть усі телефони, — пояснив мені Мацек. — По телевізору дупа, то бабуні й нудяться.

— А чому саме бабуні? — обурилась я.

— Бо дідусів у цій країні практично немає, — озвався Болек. — Їх винищують численні стреси, бардак в уряді і бігос на шкварках.