Юлия Илюха - Східний синдром

Закрила відео, встала зі стільця, відчуваючи свинцеву важкість у тілі, і вилила каву в мийку. Вона буде жити, як рані­ше. Присутність Сергія там нічого не змінює тут. Він її не діста­не. Не дістане. Не дістане… Повторювала цю фразу весь час дорогою на роботу. На вулиці паніка посилилась, і Таня майже бігла до метро, раз у раз озираючись — як і обіцяв Сергій.

— А Таня — це хто?

Раптове запитання вирвало Сергія з уривків сну, у яких він ще бовтався, наче в теплій морській воді. Він розплющив очі й перевернувся на спину. За вікном давно вже настав день, і по-літньому гаряче сонце нещадно било на ліжко, зігріваючи променями два оголених тіла. Жінка, яка лежала поряд із Сергієм — довговолоса брюнетка з надутими губами й розкосими очима, — замовкла, очікуючи на відповідь. Вона трохи піднялась і обіперлась на лікоть, від чого її голі груди грайливо гойднулися, провела пальцями з довгими загостреними червоними нігтями по торсу Сергія. Вона водила рукою туди-сюди, чи то лоскочучи, чи то дряпаючи, і не зводила з нього очей. Сергій мовчав. Він поклав одну руку під голову і вивчав стелю угорі. Брюнетка відкинула волосся з обличчя і ще раз хитнула бюстом, але коханець навіть не повернув до неї голови.

— Ти згадував її вночі, — не дочекавшись відповіді, вона знову заговорила.

Сергій витримав паузу й нарешті вимовив:

— Дружина.

— Ти не казав мені, що одружений. — Чорнявка продов­жувала шкрябати груди Сергія, наче ця новина не викли­кала в неї ніяких емоцій.

— А яка різниця? Для тебе це нічого не змінює. — Він грубо перехопив її руку і відкинув убік.

Перекотився на край ліжка і рвучко сів. У голові стукало та гуділо після вчорашньої п’янки. З якого хоч вона була приводу? Сергій уже не пам’ятав.

Брюнетка одразу приповзла до нього, притулилася грудьми до його спини, обхопила руками й поцілувала в шию. Сергій скривив обличчя.

— От що мені в тобі, Лариско, подобається, так це твоя самовпевненість і настирливість. Вижени тебе в двері — так ти зайдеш через вікно.

— І в цьому ми з тобою схожі, правда, командире? — Вона терлася об нього усім тілом, як кішка.

Сергій перехопив руки з довгими червоними нігтями й різко відкинув її на подушки. Сам навалився зверху.

— Тому я тебе й терплю.

З Ларисою доля звела його місяць тому. До неї в Сергія тут були жінки, багато жінок, але жодна не затримувалась надовго, всі йому швидко набридали. Кілька зустрічей, які закінчувались хорошим чи поганим сексом, — і все, «давай до свіданія». Йому хотіли сподобатись, ловили його слова й невимовлені бажання, йому догоджали й чекали в будь-яку годину дня чи ночі, але він усе одно кидав цих жінок, одна за одною, і йшов шукати інших. Та й він їх навіть не шукав — самі його знаходили. Усі вони від нього щось хотіли: грошей, одягу, особливих послуг — знайти брата, батька, свата, чоловіка, і кожна з них готова була розплачуватися за отримані блага собою. З такими Сергій міг переспати раз чи два, а далі починав ними гидувати, бо терпіти не міг, коли його використовували.

Лариса спершу здалася йому однією з таких. «Ополченка», у якої воювали і батько, і брат, занадто вирізнялася на загальному фоні красою, фігурою, доглянутістю, ароматом парфумів, недешевим одягом. У неї був вигляд хижачки, яка чатує на здобич. Він тому й звернув на неї увагу, як на красиву ляльку на одну ніч. Уже потім виявилось, Лариса була не з тих, хто мовчки готовий віддати те, що вважає своїм. Сергія вона назвала «своїм мужчиною» після першого ж сексу. Він посміявся з цього й забув. Утім, коли вона прийшла до нього ще раз, не погребував її гнучким теплим тілом. За звичкою спитав, чим їй віддячити, — це означало, що більше зустрічатися з нею він не збирався. Лариса психонула й пішла, гримнувши дверима. Але вже наступного дня подзвонила йому на мобільний, номера якого Сергій їй не давав — та й не тільки їй, він не давав його жодній жінці, з якою ділив ліжко. Він здивувався, але не розсердився — зацінив винахідливість і навіть погодився зустрітися ще раз.

У виділену йому квартиру Лариса приїхала пізно ввечері. Як завжди — красива, хижа та запашна. Переступивши поріг, одразу накинулася на Сергія і майже зґвалтувала — до неї жодна жінка з ним так не поводилась. Він любив покірних жінок, які дозволяли владарювати над ними, які мовчки терпі­ли й виконували всі його забаганки. А тут — вона. Дивний, але приємний досвід, наче перший стрибок із парашутом.

Після сексу вони лежали й довго курили в ліжку. Лариса говорила, Сергій слухав. Розповідала вона багато: про себе, про бізнес, про чоловіка, який із початком війни втік у Київ.