Юлия Илюха - Східний синдром

У вересні вони одружилися. Без гостей і бучних святкувань, просто розписалися у РАГСі. Присутня на церемонії Комета пустила сльозу одна за всіх — ані Сергієвих, ані тим паче Таниних батьків не було. Перші не одразу прийняли невістку з неблагополучної родини, другим просто було байдуже. Про вступ до медучилища, звісно, мова вже не йшла. Таня із захватом приміряла на себе роль молодої дружини офіцера замість халата медсестри, змінивши кармічне прізвище Ларіна на безлике й черстве, як позавчорашній хліб, Сухарєва.

У військовому містечку їм дали крихітну однокімнатну квартиру, але й це було величезною удачею, бо спершу їм світила лише кімнатка в гуртожитку. Тільки після втручання впливових друзів Сергієвого батька квартирне питання вирішилось.

Вирвавшись нарешті з алкогольного чаду власного дому, який давно був для неї чужим та ворожим, Таня все своє молоде завзяття кинула на облаштування їхнього маленького сімейного гніздечка. Цілими днями вона терла, мила, начищала, готувала й із нетерпінням голодної, що чекає на вечерю з самісінького ранку, виглядала коханого зі служби. Сергій приходив, з порога впиваючись у її губи довгим та тягучим поцілунком риби-прилипали, а потім Таня опускалася на коліна в коридорі й розшнуровувала йому берці. Нехитре сімейне щастя захопило її в полон миттєво, ніби терорист-смертник заручницю, і Тані наївно вірилось, що їхній симбіоз буде вічним.

Здавалося, у них усе було ідеально — і в стосунках, і в розумінні, і в сексі, але з часом Таню дещо почало непокоїти. Коли вони кохалися, Сергій, такий ніжний і турботливий попервах, став знаходити задоволення в тому, щоб зробити їй боляче. Спершу це видалось їй грою, яку можна легко припинити, і вона навіть йому піддавалась, підігрувала. Але що далі, то серйознішими й болючішими ставали ці ігри. Кайданки й батіг стали Таниним нічним кошмаром, а арсенал різноманітних секс-іграшок, якими чоловікові подобалося її мучити, розширювався мало не щотижня. Вона спробувала поговорити із Сергієм, пояснити, що він заходить занадто далеко, залишаючи на її тілі синці, порізи й опіки, але він щоразу обертав усе на жарт, стверджував, що це лише гра між двома людьми, які кохають одне одного й між якими не має залишатися жодних табу. Таня переконувала себе, що чоловікові це скоро набридне, та й взагалі — це нормально, це те, що відбувається між дорослими, які, у темряві чи при світлі, задовольняють бажання одне одного. А в мужчин бажання часом бувають дивними. Але нехай, вона трішки потерпить, адже вона любить Сергія, а він любить її і ніколи навмисне не скривдить.

У середині березня Таня готувалася до маленького особистого свята на двох — виповнювалося півроку, як вони одружилися. Була субота, тож Сергій мав повернутися раніше, але чомусь затримувався. Таня вкотре переставила посуд на столі, зазирнула в холодильник, де давно охолодилася пляшка шампанського, приклала руку до каструлі, виявивши, що гуляш уже ледь теплий, знову підфарбувала помадою губи, яку через декілька хвилин злизала, покрутилась перед дзеркалом у коридорі, милуючись, як сидить нова приталена сукня. Час від часу марно виглядала у вік­но — туди, де темрява десь поглинула її чоловіка. Зрештою ввімкнула телевізор та обережно, щоб не зіжмакати обновку, прилягла на диванчик і задрімала.

Їй снився якийсь довгий коридор, яким вона — чомусь у білому халаті — везла порожню лікарняну каталку, коли двері гучно грюкнули. Таня знялася на ноги вмить — сказано ж, солдатська дружина, і метнулася в коридор. Сергій, хитаючись, стояв на порозі — червоний, розхристаний, у розстебнутому бушлаті й кітелі. Правою рукою тримався за вішак для одягу біля дверей, на розбитих пальцях — кров — свіжа, ще яскрава, а не брунатна. На обличчі кров уже запеклася — під оком, на брові, в кутику рота. Кинулася до нього, підхопила вагу його важкого тіла на себе, щоб не впав.

— Що, що сталося? Де болить? — Тягла чоловіка, щоб всадовити на стілець, і кричала. У голові — найгірше: обікрали, побили, але живий, слава Богу, живий!

— Танька! — Він раптово вхопив її за шию рукою, майже душачи, і уп’явся в губи, слизьким вужем протискаючи між ними язик.

Таня, напівзадушена його сильною рукою, із заклеяним його губами ротом зібрала всю силу свого маленького тіла й відштовхнула Сергія. Той заточився й упав, ламаючи стілець, на який зазвичай сідав, щоб узутись, а вона стояла й відсапувалась, хапаючи повітря. На язиці залишився смак крові й алкоголю, й вона зрозуміла, що чоловік напився, вперше за їхнє спільне життя.