Решад Нури Гюнтекин - Чаликушу

Якщо роман «Чаликушу» можна розглядати як своєрідне наближення до повного оволодіння методом критичного реалізму, то роман «Зелена ніч» (1928) — це вже справжнє досягнення критичного реалізму турецької літератури.

Письменник неодноразово звертався й до теми «маленьких людей». Такі герої романів «Тавро» (1924), «Жаль» (1928), «Падолист» (1930). Це дрібні урядовці, що замолоду палали бажанням пройти життя чесно, віддаючи людям труд і знання, а насправді ж вони відчули, що їх життя — це втрачені ілюзії.

У деяких творах письменника вчуваються страхітливі ноти песимізму («Давня хвороба», 1938) і навіть містики («Небосхил», 1935).

1944 року Решад Нурі друкує твір «Млин», який відзначається гострою сатиричною спрямованістю проти сильних світу цього.

Ще один роман Решада Нурі — «Останній притулок» — було надруковано вже по смерті письменника, — 1961 року. Він, як і роман «Гілка терну» (1932), посвячений життю турецьких акторів.

В останні роки свого життя письменник багато часу віддавав театрові. Разом із знаменитим актором Мухсіном Ертогрулом він створив театральну школу молодого актора, часто виступав як театральний критик.

Наприкінці свого життя він жив у Парижі як атташе, одночасно репрезентуючи Туреччину в ЮНЕСКО.

Помер Решад Нурі 7 грудня 1956 року в Лондоні.

Переклав Г. Халимоненко

Перекладено за виданням: R е § а t Nur і.

£a!iku§u. Sofya,

«Narodna prosveta», 1957.

Решад Нури Гюнтекин ЧАЛЫКУШУ

Роман

(На украинском языке)

Видавництво «Дніпро»,

Київ, Володимирська, 42.

Редактор В. І. Ціпко Художник В. І. Масик Художній редактор П. Т. Вишняк Технічний редактор П. Д. Цуркан Коректор С. І. Шевцова

Надруковано з матриць Головного підприємства республіканського виробничого об’єднання «Поліграфкнига» на Київській книжковій фабриці республіканського виробничого об’єднання «Поліграфкнига» Держкомвидаву УРСР, вул. Воровського, 24.

Здано на виробництво 2/Х 1972 р. Підписано до друку 22/ІІ 1973 р. Папір № 3. Формат 84 X 108 1/зг* Фізичн. друк. арк. 10,75. Умовн. друк, арк. 18,06. Обліково-видавн. арк. 19,612. Ціна 1 крб. 12 коп. Замовл. 1351. Тираж 200 000.

Soeur — сестра, черниця (франц.).

Col rabattu — відкидний комірець (франц.).

Яшмак — у мусульман — тоненьке запинальце на обличчя.

Тут ідеться про Фатму, дочку пророка Мухаммеда, син якої, Хюсейн, оточений військами халіфа Язида 680 року в Кербела, загинув у бою. В Кербела і досі є могила Хюсейна, куди ходять на прощу лише ті мусульмани, котрі визнають владу тільки нащадків Мухаммеда, а не халіфа Язида.

Саз — турецький народний музичний інструмент

Магфе — ноші з дашком для перевезення людей. Прилаштовуються по обидва боки верблюда.

Чаршаф — покривало на голову мусульманок.

Арабістан — арабські провінції Османської імперії.

Чаликушу — буквально: чагарникова пташка.

Дувар — стіна, виліплена з глини.

Ейюп — район у Стамбулі, відомий своїм цвинтарем та могилою святого пророка Абу-Ейюп-Ансарі.

«Бонмарше» — великий магазин у Стамбулі,

Аман — боже мій, змилуйся І

Мутасариф — начальник округи.

Абла — старша сестра.

Маріка — поширене ім’я дівчат грецького походження.

Parloir — приймальня, в учбових закладах та установах (франц.).

Ашчибаши — кухар, буквально: головний кухар.

Кючюк ханим — буквально: молода пані. Досить часто вживане звертання до панночок.

Калфа — застаріле: слуга

Ходжаним — буквально: моя вчителько.

Сюлюс — вид арабського письма.

Тюркю — народна пісня.

Ейюп-Султан — район у Стамбулі, названий ім’ям святого Абу-Ейюп-Ансарі. В цьому районі й храм та могильниця Ейюп-султан.

Дади — нянька, молочна мати.

К у р у ш — одна сота частина турецької ліри,

Н а з и р — міністр.

Ходжаним — шанобливе звертання до вчительок.

«Dames de Sion» — жіноча релігійна конгрегадія, зорганізована 1843 року Альфонсом та Теодором Ратібсонами для навернення євреїв у католицьку віру, але створювала жіночі пансіони й для інших національностей.