Ник Ремени - Святі і грішні

Здесь есть возможность читать онлайн «Ник Ремени - Святі і грішні» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2018, Издательство: Strelbytskyy Multimedia Publishing, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Святі і грішні: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Святі і грішні»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман Ніка Ремені «Святі і грішні» розповідає про події, які відбулися в Радянському Союзі під час гучної кампанії по боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом, коли Генеральним секретарем був М. С. Горбачов. Медвенський район з подачі обкому партії оголосили зоною тверезості, тобто заборонили продавати всі алкогольні напої. Але в районі все залишається, як і раніше, тривають п'яні оргії. Напиваються учасники безалкогольного весілля, самодіяльні артисти, керівники районного та обласного рангу. А відповідати за пиятику довелося лише колгоспному механізаторові.
Роман у захоплюючій формі розповідає про те, що показувалося в засобах масової інформації як велике досягнення і що було насправді.

Святі і грішні — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Святі і грішні», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Не маю часу, треба зустрітися з Руднєвим, з іншими людьми.

— Я тобі потрібен?

— Постараюся обійтися без тебе.

— Дій!

Степан Іванович попросив відшукати Івана Івановича Руднєва.

Чергова викликала бригадира і через деякий час важкий чорний «Дніпро» вже стояв біля будівлі правління колгоспу.

У приміщення зайшов добре знайомий і шанований інструктором з червоним обличчям чоловік у роках. Кремезний, невисокий на зріст, він, здається, вріс в підлогу, настільки міцно тримався на ногах.

Не встигли привітатися, як у кабінет заскочила Ліда.

— Павло Якович до себе запрошує.

— Кого? — запитав інструктор.

— Обох.

Чоловіки зайшли до голови, той вивчав якісь документи.

— Здрастуй, Рудньов, — привітався з бригадиром.

У прізвищі Івана Івановича голова робив наголос не на першому, а на другому складі. І, не дивлячись на численні зауваження, не змінював своєї вимови.

— Як там працюють агрегати з проріджування цукрових буряків? Електроніка не підводить? — поцікавився голова у бригадира.

— Творять чудеса. Перед цим обробили посіви гербіцидами. На полях жодного бур'яну, — відповів задоволений Іван Іванович.

— А до цього сотні жінок стояли літерою «г» на плантаціях ціле літо, — пояснив голова інструктору. — Міністр виділив для господарства два імпортних агрегати, щоб пройшли перевірку на полях нашої країни. Потім збираються закуповувати оптом.

Степан Іванович знав проблеми з вирощуванням цукрових буряків. На полях стояли літерою «г» не тільки жінки, а й чоловіки. Колективи всіх організацій райцентру обробляли посіви буряка. Доводилося завдання і до райкому. Тому і Степан Іванович виїжджав на поля господарств, разом з жінками полов буряки. У спекотні літні дні доводилося пролити багато солоного поту, щоб отримати солодкий цукор.

— Про агрегати нікому ні слова, — попередив голова інструктора. — Про них знають лічені особи. Не проговорися газетярам, а то рознесуть не тільки по району, а й по області. Замучать розпитуваннями.

— Нічого не чув, нічого не знаю, — запевнив його інструктор.

— Дивись мені, язик у тебе великий.

— Не треба, Павле Яковичу. Я — не хлопчик.

– Іване Івановичу, провези інструктора полями і фермами, покажи, що ми не з вітряними млинами боремося. Скрізь дисципліна і порядок. А то він не знає, що на бюро доповідати.

Вийшли з будівлі правління колгоспу на вулицю. Поки бригадир заводив мотоцикл, інструктор мимоволі замилувався компактним селищем. У ньому переважали невеликі двоповерхові будиночки з червоної цегли. Як правило, на двох господарів. До будиночків примикали ділянки землі. На них знаходилися сади з плодовими деревами і кущами, квітами, а далі — городи з картоплею, помідорами, огірками та іншими овочами.

Всі будинки газифіковані, вулиці, тротуари і навіть невеликі доріжки — заасфальтовані. Ось що значить експериментальне селище. Райцентр впорядкований гірше.

Інструктор сів у мотоцикл. Одів на голову шолом. Іван Іванович звично натиснув кілька разів на важіль. Двигун заробив легко і ритмічно. Водій увімкнув зчеплення, мотоцикл рвонув з місця.

Іван Іванович показав інструкторові тваринницький комплекс. Його недавно побудували для утримання свиней. Там панували порядок і чистота. Свинарі ходили в білих халатах. Більшість процесів механізували.

Такий же порядок і чистоту побачили в літньому таборі для великої рогатої худоби. Закінчилося обіднє доїння, яке проводилося механізовано. Доярки відправляли молоко на сепаратор, щоб потім здати на маслозавод. Тварини ліниво поїдали зелену масу, розкладену по годівницях.

Ще більше враження справили на Степана Івановича поля. Кукурудза в зріст людини, густа і буйна зелена суміш з кукурудзи і соняшнику. Нею підгодовували тварин влітку, закладали на силос на зиму. Особливо вразили Степана Івановича пшениця і цукровий буряк. Доводилося бувати у всіх господарствах району, але такого щедрого врожаю не бачив.

На завершення Іван Іванович запропонував заїхати на пасіку. Інструктор відчув, чим може обернутися таке відвідування. Зазвичай, там проводилися неофіційні заходи. А сьогодні пити вже не хотів. Треба братися за розум.

Пасіка перебувала на узліссі, на галявині, яка спускалася до невеликого ставка. Поруч з вуликами стояв пересувний вагончик. Іван Іванович підрулив прямо до нього. Зупинився. Їх відразу обсіли бджоли. Бригадир не звертав на крилатих трудівниць абсолютно ніякої уваги. Інструктор закрив обличчя і поспішив сховатися у вагончику.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Святі і грішні»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Святі і грішні» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Николай Посадский - Святые Киево-Печерские
Николай Посадский
Николай Наумов - Святое озеро
Николай Наумов
libcat.ru: книга без обложки
Николай Тальберг
Николай Гайдук - Святая Грусть
Николай Гайдук
Николай Лесков - Святой остаток
Николай Лесков
Ник Ремени - Не плач, кохана!
Ник Ремени
Ник Ремени - Клеймёный
Ник Ремени
Отзывы о книге «Святі і грішні»

Обсуждение, отзывы о книге «Святі і грішні» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x