Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— Можливо, він уже крокує цим шляхом, — зауважив Маршал. — Погляньте, який ризик і яка жертва — психоаналітик! Визнаю: це спрацювало, але ж він обрав висококваліфікованого спеціаліста, який аналізує людську поведінку, — того, хто може легко помітити обман.

— А отут я з вами не погоджуся, лікарю Стрейдер. Мій досвід свідчить про протилежне. Звісно, я не маю права обговорювати свої джерела, однак маю численні докази того, що психотерапевти можуть бути надто довірливими. Зрештою вони звикли до того, що люди говорять їм правду, адже пацієнти платять їм за те, щоб їхні правдиві історії вислухали. Гадаю, психотерапевтів можна досить легко обдурити — імовірно, ви не перша жертва цього шахрая. Хтозна, можливо, він спеціалізується саме на психотерапевтах?

— А отже, його можна впіймати. Авжеж, місіс Астрід, я хочу звернутися до вашого детектива. Я був одним із найкращих захисників Америки, тож знаю, як переслідувати суперника і блокувати його. Зараз мене неначе загнали в пастку: я відчуваю таке напруження, що аж очі на лоба вилазять… я не можу «відпустити» цю ситуацію. Не можу думати про щось інше, працювати з пацієнтами, спати. У моїй голові є тільки дві думки: спершу я хочу розірвати цього мерзотника на шмаття, а потім повернути свої дев’яносто тисяч доларів. Ця втрата мене просто розчавила.

— Гаразд, зосередьмося на цьому питанні. Лікарю Стрейдер, якщо ваша ласка, опишіть вашу фінансову ситуацію — прибутки, борги, інвестиції, заощадження, все-все.

Маршал почав розповідати, а Керол швидко робила нотатки на жовтих аркушах паперу в лінію.

Закінчивши свою розповідь, він жестом показав на її записи й додав:

— Як бачите, місіс Астрід, я людина незаможна. Тепер ви розумієте, що означає для мене ця втрата. Це катастрофа — найгірше, що будь-коли зі мною траплялося. Коли я згадую про те, як важко заробляв кожний цент — прокидався о шостій ранку, аби увіпхати в свій розклад ще одного пацієнта, стежив за курсом своїх акцій і продавав їх, повсякчас телефонував своєму брокеру й фінансовому консультанту… і… і… навіть не знаю, чи вдасться мені прийти до тями. І я, і моя родина ще довго відчуватимемо наслідки цієї катастрофи.

Керол проглянула свої нотатки, поклала їх на стіл і спокійно мовила:

— Я хочу, щоб ви спробували зазирнути в майбутнє. По-перше, ви маєте зрозуміти, що втратили не дев’яносто тисяч доларів. Зважаючи на фальшивий вексель, ваш бухгалтер вважатиме це капітальною втратою, а тому вона поступово компенсуватиметься за рахунок податків на прибуток, що ви його отримали за останній рік і отримуватимете в майбутньому. Ба більше — ви можете щороку списувати три тисячі доларів, аби протягом десяти років вирівняти ваш регулярний прибуток. Отже, одним ударом ми значно знизили ваші втрати — до п’ятдесяти тисяч доларів. А по-друге (і це останнє, на чому я хотіла б сього­дні зупинитися, бо на мене вже чекає інший клієнт), аналізуючи вашу фінансову ситуацію з ваших слів, я не бачу великої катастрофи. Ви були гарним годувальником для своєї родини, просто-таки ідеальним, і маєте успішні інвестиції. Правда ж у тому, що ця втрата аж ніяк не вплине на ваше життя в матеріальному сенсі!

— Ви не розумієте — освіта мого сина, мої шедеври мистецтва…

— Поговорімо про це наступного разу, лікарю Стрейдер. Час уже вичерпано.

— Коли ми з вами зустрінемося? Маєте вільний час завтра? Навіть не знаю, як мені пережити наступні кілька днів.

— Авжеж, як щодо третьої? Годиться?

— Так, я докладу всіх зусиль. Скасую всі зустрічі. Знаєте, докторе Астрід, якби ми були знайомі трохи ближче…

— Місіс Астрід, але дякую за підвищення.

— Місіс Астрід… Я хотів сказати, що, якби ви знали мене трохи краще, то зрозуміли б, наскільки серйозною є ситуація, через яку мені доводиться скасовувати сеанси. Учора я зробив це вперше за останні двадцять років.

— Я зроблю все можливе, аби ми завжди були на зв’язку. Водночас нам варто скоротити витрати. Мені незручно казати це вам як психотерапевту, але зараз вам конче потрібен той, кому можна довіритися: друг або ж психотерапевт. Ви боїтеся майбутнього, а це тільки посилює паніку, тож варто було б почути й інші думки. Як щодо вашої дружини?

— Моя дружина живе в іншому світі — світі ікебани.

— Де? Іке… що? Перепрошую, я не розумію.

— Ікебана — японське мистецтво квіткових композицій… імовірно, ви чули про нього. Вона живе ним, а ще — буддійськими техніками медитації. Ми майже не бачимося.