Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— Авжеж, я розумію, про що ви… йдеться про те, що я жадаю вас як жінку, а гроші, себто наша професійна угода, стають нам на заваді. І мене це страшенно засмучує.

Керол кивнула.

— Саме так. То як вам ця інтерпретація?

— Вона значно простіша, і я не маю жодного сумніву з приводу того, що в ній є часточка правди. Якби ми не зустрілися як психотерапевт і пацієнтка, я б радо спілкувався з вами особисто, ми вже говорили про це на минулому сеансі. І я ніколи не приховував, що вважаю вас привабливою, цікавою жінкою, яка має навдивовижу жвавий, гострий розум.

— Цей сон подобається мені дедалі більше, — усміхнулася Керол.

— Утім, — вів далі Ернест, — на сни зазвичай впливають численні фактори, тож не варто думати, що в моєму сні одночасно не переплітаються два прагнення: моє бажання працювати з вами як із пацієнткою (без жодного втручання сексуального потягу), а також прагнення пізнати вас як жінку — і щоб професійна угода не стояла нам на заваді. Це дилема, над якою я маю попрацювати.

Ернеста вразило те, як далеко його завела відвертість. Погляньте лишень — він абсолютно природно і свідомо говорить із пацієнткою про речі, які не наважувався б обговорювати ще кілька тижнів тому. До того ж він відчував, що повністю себе контролює. Тепер йому не хотілося спокушати Каролін. Він спілкувався відкрито, був відповідальним і водночас ефективний як психотерапевт.

— А як щодо грошей, Ернесте? Подеколи я помічаю, як ви кидаєте оком на годинник, і відчуваю, що я — просто джерело прибутку, а з кожним рухом годинникової стрілки у ваш гаманець падає черговий долар.

— Каролін, гроші для мене — не найважливіший аспект. Я заробляю більше, ніж витрачаю, і досить рідко про них згадую. Але я мушу стежити за плином часу, Каролін. Те саме робите й ви, зустрічаючись зі своїми клієнтами за чітким розкладом. Водночас я ніколи не хотів, аби наш час спливав надто швидко. Жодного разу. Я завжди чекаю на нашу зустріч, ціную той час, який ми проводимо разом, і здебільшого засмучуюся, коли наші сеанси добігають кінця.

Керол мовчала. Як же її дратує той факт, що слова Ернеста неабияк її тішать! Як дратує оця його відвертість! Як дратує те, що зараз він не видається таким огидним!

— Знаєте, Каролін, я міркував і над умістом тієї сумочки. Як ви й припустили, перше, що спадає на думку, — гроші. Та чи може там бути щось інше — те, що заважає нашій близькості?

— Не певна, що розумію вас, Ернесте.

— Я хочу сказати, що ви, імовірно, не бачите мене таким, яким я є насправді — і це пов’язано з вашими упередженнями чи певними асоціаціями. Можливо, наші стосунки «блокує» ваш тягар із минулого — рани, які ви отримали від інших чоловіків, зокрема батька, брата, вашого чоловіка. Або ж очікування «другого пришестя» — згадайте Ральфа Кука й те, як часто ви казали мені: «Будьте, як він… Перетворіться на психотерапевта-коханця». Цими словами ви хочете сказати: «Ернесте, вам не треба бути собою . Перетворіться на щось інше, на когось іншого».

Керол із подивом зауважила, що він поцілив у яблучко, щоправда, з причинами поведінки трохи схибив. Останнім часом він добряче порозумнішав — дивина та й годі!

— А як щодо вашого сну, Каролін? Гадаю, з моїм ми більш-менш розібралися.

— Гм… Я бачила нас в одному ліжку, одягнених, і, гадаю, ми саме…

— Каролін, почніть усе спочатку і спробуйте описувати свій сон у теперішньому часі — уявіть, що ви бачите це тут і тепер. Зазвичай такий метод допомагає «оживити» емоції, що їх людина відчуває уві сні.

— Гаразд, ось що я пам’ятаю. Ми з вами сиділи…

— Ми з вами сидимо — залишайтеся в межах саме цієї миті, — втрутився Ернест.

— Окей, ми з вами сидимо чи лежимо на ліжку в одязі, і ви проводите сеанс. Я хочу, щоб ви були ніжним, але ви поводитеся надто стримано й тримаєтеся на відстані. А тоді до кімнати заходить ще один чоловік, жахливий, огидний, гладкий і чорний, мов та вуглина. Тієї ж миті в мене з’являється бажання його спокусити. І роблю це з неабиякою легкістю — ми кохаємося просто-таки на тому самому ліжку, перед вашими очима. Увесь цей час я думаю: коли ви побачите, яка я вправна у ліжку, то теж мною зацікавитеся і захочете кохатися.

— Що ви відчуваєте у цьому сні?

— Сильне розчарування — через вас, Ернесте. А ще я відчула огиду, побачивши цього чоловіка — він був просто відразливий, справжнє уособлення зла. Я не знала, хто то був, і водночас це було мені відомо. То був Дювальє.

— Хто?

— Дювальє. Пригадайте — гаїтянський диктатор.