Люба Клименко - Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці

Але іноді ІРЕНА бувала не при гуморі. І тоді ритуал сварки набував іншого характеру. Наприклад, коли вона побачила, що ІГАРЬОША, зібравши попіл з їхнього старого каміна, поклав газету з ним на сімейну реліквію — старий, але такий рідний серцю ІРЕНІ килим замість того, щоб винести у смітник, вона підбігла до нього і загнала словесну сокирку прямісінько в тім’ячко. ІГАРЬОША спалахнув гнівом, почав бігати по квартирі з цією уявною сокиркою в голові, обзиваючи ІРЕНУ «казліхою»: «Ну що я такого зробив? Можна подумати! Поставив пакет із попелом на килим! Ну то й що? Невже треба починати через це сварку? От чому ти з самого ранку зіпсувала мені настрій?!» Тоді ІРЕНА у відповідь кричала «Сирун!». Після того вони не розмовляли три тижні.

Сварки ІГАРЬОШІ-ІРЕНИ дослівно, до найменших подробиць переповідалися сусідами, і в час відсутності телебачення були найкращою поживою для фантазій мешканців нашої квартири. Особливо всіх цікавило питання — чи сплять разом ІГАРЬОША й ІРЕНА. Партизанські проникнення в їхні дві кімнатки наштовхували на думку, що ІРЕНА з ЧУДО-ЮДО-РИБОЮ-КИТ сплять у спальні, а ІГАРЬОША — у прохідній кімнаті на дивані. Завжди.

Коли ІРЕНА міцно подружилася з ДОРАРОНОВНОЮ і БАБШУР, настільки міцно, що ті наважилися її спитати про її інтимне життя з ІГАРЬОШЕЮ, вона сказала: «Як кажуть аборигени Вогняної Землі, між нами лише МАМІГЛАПІНАТАПЕЇ». Сказала і загадково посміхнулася.

Після того ДОРАРОНОВНА і БАБШУР довго мовчки дивилися одна на одну, і їхні погляди красномовно говорили: «Ти шо-небудь поняла?»

Для консультації був притягнений ДЯДЬ-ОСЯ, однак дві подружки не запам’ятали слово, промовлене ІРЕНОЮ. Із вродженої делікатності кожна з них не насмілилася попросити молоду загранишну сусідку повторити і витлумачити його.

ДЯДЬ-ОСЯ був заінтригований. Узагалі, він був цінителем інтелектуальних загадок, та ще й з еротичним підтекстом. Тому одного разу, коли ІГАРЬОША прийшов до нього позичати гроші, поставив йому умову, що гроші той отримає лише тоді, коли скаже дивне слово зі словничка аборигенів Вогняної Землі.

— А-а-а! — грайливо посміхнувся ІГАРЬОША. — Ви маєте на увазі МАМІГЛАПІНАТАПЕЇ? О-о-о! Це бомба!

— Секс-бомба? — по-своєму зрозумів цю фразу ДЯДЬ-ОСЯ.

— Взагалі-то я мав на увазі лінгвістичну бомбу, але пов’язана вона із сексом. От уявіть собі: Він і Вона. Він хоче її. Вона хоче Його. І кожен знає, чого хоче інший. Але не наважується зробити перший крок і своїм поглядом красномовно припрошує іншого почати… І як назвати такий погляд? От у аборигенів є спеціальне слово — МАМІГЛАПІНАТАПЕЇ. До речі, воно було внесене до Книги рекордів Гінесса як найбільш містке у світі!

ДЯДЬ-ОСЯ поринув у задуму.

ІГАРЬОША торкнув його за плече:

— Ну що, ДЯДЬ-ОСЯ, позичаєте?

Той подивився на ІГАРЬОШУ крізь товсті скельця окулярів і промовив:

— Меня давно уже в этом мире никто и ничто не удивляет. Но сегодня, Игорёк, вы меня удивили!

Слово МАМІГЛАПІНАТАПЕЇ тихцем повторювалося на кухні й завчалося по складах, як атеїстична молитва, а ІРЕНА та ІГАРЬОША стали для її завсідників, за словами БАБШУР, «пошти святими».

Але мене, малого, найбільше тішило, що, незважаючи на те, що основним видом інтимних стосунків між ІГАРЬОШЕЮ та ІРЕНОЮ був МАМІГЛАПІНАТАПЕЇ, їм усе-таки якимось чином вдалося народити доньку.

ІГАРЬОШО-ІРЕНИНА донька була старша від мене на два роки, а може, й не на два, а лише на один, однак вона, здається, випереджала в навчанні інших дітей, тому вчилася на два класи вище від мене. На добротних маминих харчах і закордонних смаколиках вона роздобріла і була, як пампушка, а точніше, як великий пампух. Рік і два класи різниці, а також надто швидкий дівочий розвиток робили її дуже дорослою як для мене. Але все одно вона мене чимось приваблювала. Вона була «загранишна».

Мала звичайне ім’я. Але в нашій радянській школі її прозвали ЧУДОМ-ЮДОМ-РИБОЮ-КИТ.

Отже, ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ ходила в нашу радянську школу, однак була набагато обдарованішою від однокласників: їй достатньо було приходити в школу по кілька день на місяць, і вона все одно випереджала їх. Решту часу вона сиділа вдома «на справці»: була хворобливою дівчинкою — переконували батьки дільничного педіатра, який регулярно давав їй довідки про ОРЗ чи ОРВІ.

Поза школою батьки не випускали ЧУДО-ЮДО-РИБУ-КИТ у двір, на вулицю і взагалі не дозволяли гратися з дітьми. До неї через день приходила учителька музики, і ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ годинами вправлялася на фортеп’яно. Єдиною дозволеною «позакімнатною» розвагою було для ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ стояти на порозі своєї кімнати і споглядати за життям комунальної квартири, а влітку — стояти на балконі й споглядати за життям нашого двору.