Кузьма Скрябін - Кузьма Скрябін. Повне зібрання творів

— Не гинди, шмата, — відповіла Аліса. — Де той атстойнік?

— Я тебе проведу, тільки нічого мені не роби, — попросився Кампазітар, і дівчина натиснула на курок. Лице Кампазітара перетворилося в миску фаршу, його відкинуло до стіни, по якій він сповз униз, залишаючи червоне графіті на білому вапні побілки.

— А ти, кобелино, шо скажеш? — повернула вона голову до Йога.

— А шо, є різниця?

— Є, знаєш, або здохнеш зараз, або подихаєш ше з годинку.

— На хрен він тобі? Через нього вся катавасія вийшла. Не будь Лєшого, ти би зара’ спокійно відробляла в когось і мріяла про люлю. А так — тобі тут просто кранти, мала. Сюда приїдуть менти, винюхають всю кухню і засандалять тебе на фабрику мрій — іспитувати на тобі різні препарати.

— Поїхали по Лєшого, — наказала Аліса і показала пестіком у бік машини.

— Він тобі не поможе, навіть якщо вихрапається і виживе. Ілюзії то всьо.

— Я тебе вб’ю рівно через хвилину, як ти покажеш мені, де Лєший.

— А якшо я не покажу? — роблено зашкірився Йог.

— То завалю зараз, мені захавалося бути в ролі Клінта Іствуда. — Вона підняла пістолет на рівень Йогових очей і почала тиснути на курок. Пару міліметрів руху спуска, котрі відділяють стан спокою до пострілу, палець проходить за якусь частку секунди. Для Йога та частка була занадто довга, щоби обдумати все і крикнути:

— Чекай секунду, Алісо, нафіґ!

— Я тобі дам НАФІҐ. Я тобі зараз дам НАФІҐ. — Вона опустила пістолет і стрілила просто в коліно. Враховуючи, чим були напхані кулі, ногу порвало в багатьох місцях.

— А-а-ай, болить, дура! — нив і плакав Йог.

— В машину, урод!

Йог поскакав, як міг, до машини, а вона пішла ззаду, розглядаючись навколо. Аліса дуже впевнено почувала себе в ролі маніячки.

— Наше кіно без хепі-енда, — промимрив про себе Йог і спробував залізти в машину через передні двері.

— Сідай за руль, чмо! — наказала Аліса і зловила себе на тому, що жорстокість, яка ніколи в ній не проявлялася, повністю заволоділа її свідомістю.

— Я не вмію водити.

— Фак, що ви за мужики, можете хіба своїми яйцями мотляти, а більше толку з вас — ноль. Сідай збоку, бичара.

Йог заліз у машину, кров сочилася з численних дірок у штанах, і його свідомість потихеньку відпливала. Він уже не панікував, а просто спостерігав, як кров просякає через тканину.

— Куди їхати?

— Прямо, — показав у напрямку лісу Йог, і вони рушили.

Аліса даремно переживала, що Йог спровокує аварію і вони розіб’ються. Або що він нападе на неї і забере зброю. Сили в нього залишилося, як у дитини, яка щойно з’явилася на світ, і розум працював приблизно так само. Вони під’їхали до шлагбаума. Підійшов той самий охоронець і, лукаво глянувши на Алісу, сказав:

— Шо, вже гратися нема де, то — на свалку?

Розуміючи, що тут не можна поводитися, як із пацанами, Аліса відповіла з максимумом холодної стриманості:

— Пустіть, будь ласка, треба пару запчастин скрутити. Візьміть сигарети, — і вона простягнула цілий блок Ел-Ем, який валявся у Фріцовому бардачку.

— Йопту, за такий подарок — крути, нах, шо хочеш, хоть мою піпітку крути! — зраділо пискнув охоронець і, смакуючи той момент, коли він запхає в рот цілу пачку, поскакав до вагончика.

— А тобі, корєш, амінь через пару хвилин. Ви мене дістали всі, козли паршиві, — цей текст адресований був до Йога, якому було все одно — зараз, потім, колись чи ніколи.

— До сраки мені. Їдь вон туда, — він тицьнув пальцем у скло і змучено відкинувся на спинку, заплющуючи очі.

Аліса пригальмувала біля ЗІЛа, в якому був ув’язнений Лєший. Підбігла до машини, покопирсавшись із замком, відімкнула двері. Лєший лежав на рулі головою вниз. Із рота йшла піна. Газ із балончика робив своє, і неясно було, наскільки йому зле. Вона повернула його голову до себе. Очі були розплющені і зіниці ледь помітно звузилися, реагуючи на світло сонця, яке збиралося вже на другий бік землі.

— Лєший, то я, Аліса, чуєш? — Вона легенько била його по обличчю долонями, намагаючись повернути його до життя. Йог тим часом вирубався зовсім і з широко розплющеними очима, закинувши голову з роззявленим ротом, являв інтерес для мух, які давно вже не мали такого кайфу — полазити в печеру з такою кількістю цінних копалин, чим вони і займалися. Аліса витягнула Лєшого з машини, перетягнула до свого грата, а Йога потарабанила за ноги на його місце. Їй ніяк не вдавалося засунути його в кабіну, і вона скинула його під машину, яка стояла на колодках, поставлених під колеса. Помацавши пульс на шиї, вона не відчула нічого, крім відрази. Плюнувши йому в лице, вона віддала якусь частину злості за ті образи, які вона отримала за цей час. За спиною почувся храп. Бона розвернулася й побачила, як у Лєшого почався епілептичний припадок. Його ковбасило і кидало на сидінні. Піна стікала по бороді, ніби молоко збігало у нього в роті. Аліса пам’ятала звідкись, що треба запхати щось між зуби, аби він не ковтнув язик, таким щось міг бути тільки пістолет. Вона обмотала його ганчіркою і насилу почала втискати його Лєшому в пащеку. Щелепи були стиснуті так, як у ротвейлера, коли він лапає за сраку злодія. Копирсаючись у пінній масі, Алісі все ж таки вдалося втулити пєстік Лєшому в рот. Припадок тривав пару хвилин, вона, змучена більше, ніж він, сіла на землю біля машини і схилила голову йому на ногу, яка звисала з кабіни.