Лю Цысинь - Темний ліс

— Пане Голово, — розпочав Гайнс, — Містер Рей Діас у своєму плані продемонстрував армійську прямолінійність. Позаяк його країна слідом за Іраном і Північною Кореєю потрапила під дію санкцій ООН у зв'язку з розробкою ядерної зброї, не узгодженою з іншими країнами ядерного клубу, він виказує прагнення контролю атомної енергетики. Москітний план містера Тейлора відрізняється від задуму містера Рея Діаса, який полягає у створенні гігантської водневої бомби за допомогою надпотужного суперкомп'ютера з рухливими комами. Плани цілком прозорі й від початку зрозумілі. Це не плани Обернених, бо не мають нічого спільного з таємним стратегічним плануванням.

— Містере Гайнс, ваш план взагалі видається наївним та утопічним, — заперечив Тейлор.

Після слухань Обернені зібралися в Кімнаті для медитацій, їхньому улюбленому місці в Штаб-квартирі ООН. Зараз їм здавалося, що ця невеличка кімната створена саме для їхніх зустрічей. Тут вони зберігали тишу — відчували, що обмінюватися найважливішими думками не зможуть аж до початку війни. Брила залізної руди залишалася єдиним мовчазним свідком їхніх зустрічей, ніби всотуючи та поєднуючи їхні думки.

— Ви чули про Руйнівників? — прошепотів Гайнс.

— Інформація нещодавно оприлюднена на сайті ОЗТ. У ЦРУ вже підтвердили її, — кивнув Тейлор.

Знову запанувала мовчанка. Кожен із Обернених намагався уявити вигляд свого Руйнівника. І це видіння надалі безліч разів з'являтиметься їм у снах серед нічних жахіть, адже день, коли Обернений особисто зможе упізнати свого Руйнівника, найвірогідніше, стане останнім у його житті.

Коли ввійшов батько, Ши Сяомін боязко позадкував у куток, ніби збирався ховатися. Але Ши Цян просто мовчки сів поряд.

— Не лякайся, цього разу я тут не для того, щоб лупцювати чи сваритися. Надто втомлений, — Ши Цян дістав пачку, вибив з неї дві сигарети й другу простягнув синові. Ши Сяомін деякий час вагався, чи брати. Нарешті батько з сином мовчки закурили. Нарешті Ши Цян знову заговорив: — Я маю завдання. Скоро поїду з країни.

— А як же твоя хвороба? — Ши Сяомін схвильовано глянув на батька крізь пасма тютюнового диму.

— Спочатку поговорімо про твої справи.

— Тату, мені за це світить тривалий термін ув'язнення… — у голосі Ши Сяоміна зазвучала прохальна нотка.

— Якби ти просто втнув якусь дурню, я тебе витягнув би, але такий вчинок — зовсім інше. Міне, ми обидва дорослі, а дорослі мають відповідати за свої вчинки.

Ши Сяомін у розпачі похилив голову й глибоко затягнувся.

— Половина твоїх гріхів — мої, — вів далі Ши Цян. — Змалечку й до повноліття я не приділяв тобі належної уваги. Щовечора повертався пізно, вічно стомлений, випивав і лягав спати. Я жодного разу не відвідав батьківських зборів у школі, ми навіть ніколи ні про що не поговорили серйозно. Але знову ж таки: ми всі несемо відповідальність за свої вчинки.

Сльози навернулися на очі Ши Сяоміна. Він роздушив недопалок об край ліжка з такою люттю, ніби намагався стерти на порох решту свого життя.

— Запам'ятай, в'язниця — місце вишколу злочинців, а не виправлення. Потрапивши туди, годі про це й мріяти. Просто спробуй не загубитися в натовпі й навчися хоча б трохи захищатися, — Ши Цян поставив на ліжко пакет з двома блоками сигарет «Юньянь» [32] Прим. перекл. Юньянь （ 云烟 , yúnyān） — «хмара диму», один із брендів і загальна назва якісних цигарок, що виробляються з тютюну, вирощуваного в одній з південних провінцій Китаю — Юньнань. . — Якщо знадобиться ще щось, мати надішле.

Ши Цян підійшов до дверей, обернувся до сина й мовив:

— Міне, може, ти ще побачиш свого батька. Але, швидше за все, тоді ти будеш старший за мене нинішнього й зрозумієш, що я зараз відчуваю.

Через невеличке вічко в дверях Ши Сяомін бачив, як його батько виходить з ізолятора попереднього ув'язнення. Зі спини він здавався дуже старим.

У часи всезагальної тривожності Ло Цзі здавався най-врівноваженішим у світі. Він самотньо походжав берегом озера, плавав у човні, збирав гриби й вудив рибу, а потім наказував кухареві приготувати найвишуканіші страви. Він читав книги з багатого зібрання бібліотеки, а коли набридало — грав у гольф із охороною. Їздив верхи луками й лісами, прямуючи до засніжених гірських вершин, але жодного разу не доїхав до підніжжя. Часто й просто сидів без діла на лаві над озером, розглядав відображення гір у дзеркалі води. Не хотів ні про що думати, не збирався нічого робити. Так, немов у півсні, збігали день за днем.