Лю Цысинь - Темний ліс

— Через ту субкультуру?

— Ні. Була ще одна проблема, над якою я працював паралельно. Я заснував космічну соціологію.

— Що?

— Це нова наука, соціологія прибульців.

— А, ну звісно, — жінка відклала гребінець і взялася до макіяжу.

— Ти ж знаєш, що останнім часом науковці часто стають відомими? Я майже став зіркою в їхньому середовищі.

— Дослідників прибульців тепер як гною.

— Це лише після того, як уся ця чортівня стала загальновідомою, — Ло Цзі тицьнув пальцем у телевізор, який працював безгучно. Екран досі демонстрував великий круглий стіл, який люди обсіли, мов бджоли варення. Сюжет тривав надто довго як для новин, може, то була пряма трансляція? — Донедавна вчені взагалі не досліджували прибульців, а перекладали з місця на місце стоси архаїчних паперів, і один за одним робили собі ім'я. Але за якийсь час громадськість утомилася від культурної некрофілії цієї банди стариганів і настав мій зоряний час! — він підняв до стелі оголені руки. — Космічна соціологія, прибульці, безліч чужорідних рас. Їх число значно перевищує населення Землі, існують сотні мільярдів рас прибульців! Продюсер телевізійної програми «Лекційна» вів зі мною переговори про цикл передач. А потім сталося все це… — він провів рукою по колу й зітхнув.

Дівчина зовсім не слухала його, а стежила за рядками субтитрів, що повзли екраном.

— Ми залишаємо за собою право на будь-які дії щодо доктрини Ескапізму… Що це означає?

— Хто це сказав?

— Здається, Ґальнов.

— Він має на увазі, що до прибічників Ескапізму потрібно застосовувати не менш жорсткі й рішучі заходи, ніж до ОЗТ, і кожен, хто насмілиться будувати ще один Ноїв ковчег, має отримати ракету в корму.

— Надто жорстоко, як на мене.

— Аж ніяк, це насправді розумне й виважене рішення. Я обмірковував це раніше. Та навіть якщо до цього не дійде, все одно ніхто нікуди не полетить… Ти не читала «Плавучого міста» [9] Прим. перекл. «Плавуче місто» （ 浮城 , Fúchéng） — роман Ляна Сяошена, написаний 1992 року, основна дія якого відбувається в Шанхаї напередодні природної катастрофи. ?

— Ні, це щось зі старого.

— Так, я читав його в дитинстві. Перш ніж Шанхай опиниться під водою внаслідок підвищення рівня океану, групи людей ходять по домівках і знищують усі рятувальні засоби, аби пересвідчитися, що живих не залишиться, якщо вижити не зможуть усі. Чи не найсильніше враження справила сцена з маленькою дівчинкою, яка приводить групу до дверей будинку і кричить: «У них залишилися жилети, я бачила!».

— Ти просто купка сміття й вважаєш все суспільство сміттєзвалищем.

— Цілковита маячня. Основною аксіомою економіки є непорушна істина: людина керується меркантильністю. Без цього чинника вся світова економіка зазнає колапсу. Соціологія поки не склала такого прогнозу, але він може виявитися ще похмурішим за економічний, бо правда завжди неприваблива… Купка людей змогла б відлетіти до зір, але якби це сталося, чим ми переймалися б насамперед?

— Чим переймалися б?

— Ось скажи мені, навіщо був той Ренесанс? А Велика хартія вольностей? Французька революція? Якби поділ на класи, касти, ранги й досі залишався актуальним, а порядок підтримувався залізною рукою закону, то коли настав би час, ті, хто має відлетіти, — відлетіли б, а хто мав залишатися — залишилися б. За часів династії Мін або Цін я відлетів би, а ти — залишилася б. Але нині це вже не спрацює.

— Я зраділа б, якби ти відлетів просто зараз!

І це була правда. Вони дійшли до моменту, коли їхні шляхи легко могли розійтися. І раніше Ло Цзі щоразу доводив стосунки з коханками до цього моменту: не зарано й не запізно. Любив сам керувати швидкістю досягнення цієї стадії та пишався рівнем своєї майстерності, особливо у цьому випадку, коли він знав жінку лише тиждень, а процес розставання відбувався легко й без ексцесів. Так само ракета відстрілює відпрацьовані розгінні ступені.

— Слухай-но, започаткування космічної соціології не було моєю ідеєю. Хочеш знати, чия вона? Ти будеш єдиною, кому я відкрию цю таємницю, тож не лякайся, — Ло Цзі спробував повернутися до попередньої теми.

— Та байдуже, я не вірю жодному твоєму слову, крім одного.

— О… Ну добре, облишмо це. То якому моєму слову ти віриш?

— Ти поспішаєш, а я хочу їсти, — і вона пожбурила на ліжко одяг, що лежав на килимі.

Вони снідали у великому ресторані готелю. Люди за сусідніми столиками мали напружений і збентежений вигляд. До пари долинали уривки розмов і окремі слова; Ло Цзі зовсім не хотів їх чути, але почувався ніби вогником свічки, на який літньої ночі зусібіч злітаються комахи. Слова проникали до його розуму поза волею: ескапізм; вільні технології як суспільне надбання; ОЗТ; переведення економіки на військові замовлення; база на небесному екваторі для зв'язку між поверхнею землі та космічним ліфтом; зміни в Статуті ООН у зв'язку з необхідністю оборони Землі; РОЗ на заміну Раді безпеки ООН; перший навколоземний периметр попередження та захисту, створений з міжконтинентальних балістичних ракет і НПРО з метою захисту від розгортання софонів; режим незалежного будівництва кораблів власного космічного флоту в кожній країні з подальшою інтеграцією у ново-створені Космічні сили Землі…