Лю Цысинь - Темний ліс

Сіцзи засміялася, проте не сказала нічого.

— Ет, хотів би я так само ставитися й до фізики! Найбільше в житті сумував через осліплення науки софона-ми. Але можна поглянути на це й з іншого боку, неупе-реджено: якщо ми вивчаємо закони світобудови, то що з того світобудові? Можливо, колись людство чи якась інша розумна форма життя аж так досконало вивчить світобудову, що зможе не тільки змінити власне сприйняття реальності, а й переформатувати Всесвіт. Усі галактики й скупчення зірок перетворяться на тісто у вправних руках пекаря, який зможе надати їм будь-яких форм. Але що й із того? Закони, які правлять світом, і тоді не зміняться. Буття залишиться назавжди незмінним, юним, ніби пам'ять про далеке кохання… — завершуючи фразу, Дін Ї вказав на блискучий Чумацький Шлях, що виднівся крізь ілюмінатор. — Коли я думаю про це, то забуваю всі турботи й нещастя.

Підполковник похитав головою, підсумовуючи почуте.

— Професоре Дін, ваше порівняння краси з водою справді чудове.

Дін Ї більше не озивався до Сіцзи, й на борту човника запала тиша. Незабаром в ілюмінаторі з'явилася світла плямка — такий вигляд мав «Богомол» із двохсоткіломе-трової відстані. Човник зробив гальмівний маневр — розворот на 180° — і почав сповільнюватися.

Об'єднана ескадра флоту тепер виявилася прямо по курсу на відстані 800 кілометрів — украй мізерній за мірками космосу, — але вже навіть із такої відстані величезні бойові кораблі мали вигляд ледь помітних цяток. Лише завдяки компактному розташуванню в неприродно правильній формації флот можна було ідентифікувати на тлі зоряного неба. Прямокутне шикування скидалося на тенета ловця, накинуті на Чумацький Шлях, так різко його логічна побудова контрастувала з хаосом зірок. З цієї відстані міць кожного окремого корабля вже не відчувалася, але з'явилося усвідомлення потужності всього строю флоту. Зараз екіпажі кораблів і населення далекої Землі припали до екранів, не відриваючись від трансляції з камер, розташованих на човнику, тож усі чудово розуміли, про що говорив Дін Ї.

Ледь устигли позбутися відчуття перевантаження після процесу гальмування, як у бічному ілюмінаторі вигулькнули обриси «Богомола». Це сталося так раптово, що екіпаж човника відчув себе глядачами виступу космічного ілюзіоніста. Процес стикування також не зайняв багато часу. «Богомол» був безпілотним кораблем без можливості герметизації внутрішніх відсіків, тому для переходу на його борт екіпажеві довелося надягати легкі скафандри. Отримавши останні настанови від штабу флоту, вони один за одним пролетіли крізь систему шлюзів у нутро «Богомола».

«Богомол» мав єдиний вантажний відсік сферичної форми, й Краплина висіла точно посередині. Порівняно із зображенням, що передавалося на «Квант», колір зонда помітно змінився — він втратив срібний блиск, потьмянів. Вочевидь зовнішній вигляд Краплини залежав від навколишнього середовища, бо її безбарвна поверхня лише віддзеркалювала зовнішні об'єкти. У вантажному відсіку містилося чимало розмаїтого механічного начиння й обладнання; вінчала «колекцію» гідравлічна рука-маніпулятор, що в складеному вигляді зайняла своє місце біля люка у верхній частині безпілотного човника. Попід стінами в різних частинах відсіку валялося ще кілька зразків астероїдних порід. Бездоганна краса Крапли-ни, що левітувала серед усього цього, різко контрастувала з прагматично-функціональним приміщенням і варварською мішаниною з механізмів та уламків скельних порід, підкреслюючи разючий розрив між витонченими технологіями трисоляріан і недолугими досягненнями людства.

— Сльоза Божої Матері, — видихнула Сіцзи.

Її слова, що ширилися Всесвітом зі швидкістю світла, спочатку почули на флоті, а за три години їм відгукнулися й серця людей Землі. Усі члени команди «Богомола» — підполковник, майор і Сіцзи — були звичайними людьми, які з примхи долі опинилися в центрі уваги всього людства, бо цей момент мав вирішальне значення в історії земної цивілізації. І ось тепер, опинившись аж так близько до Краплини, кожен з них відчув одне й те саме: ворожість до далекої цивілізації поступалася місцем бажанню налагодити взаєморозуміння та знайти щось спільне. Справді, в цьому холодному безмежному Всесвіті відшукати схожу вуглецеву форму життя, що потребує мільярдів років для зародження, — просто диво. І хоча нас розділяє простір і час, люди кожної з двох цивілізацій здатні до любові й прихильності, а це сильніше за будь-які відстані й довгі космічні століття. Ця Краплина — вияв любові, що зможе подолати ворожнечу між нашими світами. Очі Сіцзи наповнилися слізьми, й за три години від її слів заплакали три мільярди людей на Землі.