Лю Цысинь - Темний ліс

— Ми їх кличемо «стіномацами», — продовжив Чжан Янь. — Попервах вони все намагаються активувати меню на стінах.

— То ви не бідуєте? — запитав Ши Цян.

Усі в один голос запевнили, що скаржитися нема на що.

— Але я бачив ваші поля при дорозі. Отими невеличкими посадками ви можете себе прогодувати?

— А чом би й ні? Сьогодні в місті фермерські харчі — предмет розкоші… Та й на уряд скаржитися гріх: усі пробуджені отримують соціальну допомогу, на яку можна жити цілком комфортно. Але ж має бути в людини якесь заняття? Всі до одного сучасні люди впевнені, що кожен пробуджений за покликанням землероб. Проте це маячня — жоден із нас не працював на землі до гібернації. Але нічого, впоралися.

Тема розмови швидко перейшла на події двох минулих століть.

— То що воно таке, той Великий занепад? — Ло Цзі нарешті поцікавився тим, що його турбувало найбільше.

Обличчя всіх присутніх відразу посерйознішали. Ши Сяомін мовчки доїв усе зі своєї тарілки, й лише пересвідчившись, що всі також закінчили трапезу, почав розповідати:

— Напевно, ви за останні дні вже дещо зрозуміли. Так швидко й не розкажеш. Ще років із десять по тому, як ви лягли в гібернацію, життя було безпроблемним. Проте пізніше, коли темпи економічних перетворень у зв'язку з переведенням світової економіки на воєнні рейки прискорилися, рівень життя став невпинно падати. Як наслідок — загострилися політичні протиріччя, відновилися старі конфлікти. Складалося враження, що всі вже у стані війни.

— І це не були проблеми однієї чи кількох країн, — продовжив один із сусідів. — Увесь світ потерпав від кризи. Панічні настрої ширилися суспільством. Якщо ти висловлював думку наперекір загалу, тебе оголошували членом ОЗТ чи зрадником людства. А потім і фільми з телепередачами Золотої доби людства почали цензурувати й зрештою взагалі заборонили. Проте як ти відслідкуєш виконання заборони на перегляд такого величезного масиву інформації?

— А навіщо їх було забороняти?

— Аби запобігти занепаду бойового духу, — пояснив Ши Сяомін. — І поки вистачало їжі, це ще сяк-так працювало. Але згодом ставало тільки гірше, й приблизно на двадцятий рік гібернації доктора Ло у світі розпочався голод.

— Це все внаслідок переведення економіки на воєнні рейки?

— Так, але й погіршення екологічного стану навколишнього середовища стало не останньою причиною. Тоді ще діяли закони про захист екології, але на хвилі загальної зневіри всі думали: «Яка ще до дідька охорона навколишнього середовища? Ми берегтимемо Землю, щоб залишити трисоляріанам райські сади?». Пізніше будь-яка діяльність з охорони природи навіть почала вважатися не менш зрадницькою, ніж активність ОЗТ, а організації на кшталт «Грінпіс» придушуватися, бо зажили слави її філій. Проекти, пов'язані зі створенням космічних сил усіх країн, дали поштовх розвиткові важкої промисловості з високим ступенем забруднення. Не важко здогадатися, що це лише прискорило погіршення екології Землі: парниковий ефект, численні кліматичні аномалії, повсюдне опустелювання…

— Я ліг у гібернацію якраз на початку опустелюван-ня, — повів далі інший сусід. — Це відбувалося геть не так, як ви можете собі уявити! Пустеля не насувалася від Великої стіни, пожираючи родючі землі, ні! Це була клаптева ерозія: посеред родючого поля раптом з'являлася піщана ділянка, потім довкола виникали ще кілька таких, і вони ширилися, мовби висохлі місця на тканині, що сушиться на сонечку.

— Ось тоді урожайність у сільському господарстві різко впала, всі запаси були з'їдені, а потім… потім розпочався Великий занепад.

— То прогноз, за яким рівень життя людства мав відкотитися на сто років назад, таки справдився? — запитав Ло Цзі.

Ши Сяомін кілька разів пирхнув:

— Ах, докторе Ло, сто років, кажете? Ми могли про це лише мріяти… Мінус сто років відтоді — це, виходить, 1930-ті. Життя у 1930-х роках порівняно з часами Великого занепаду — просто рай! Та і як це можна порівнювати? За часів Великої депресії чисельність населення планети була значно меншою, а тут — 8,3 мільярда осіб. — Він тицьнув у Чжан Яня: — Он йому пощастило побачити Великий занепад на власні очі, коли він на деякий час вийшов із гібернації. Хай далі й розповідає.

Чжан Янь вихилив чарку і з порожнім поглядом повів оповідь далі:

— Я бачив марш голодних: мільйони людей, рятуючись від голодної смерті, пробиралися крізь спустошені простори Великої рівнини під акомпанемент піщаних бур. Розжарене небо, розжарена земля, розжарене сонце... Коли хтось помирав, його тіло відразу ж з'їдали дочиста… Це було справжнє пекло на землі. Є чимало хронік тих часів, якщо хочете — можете подивитись і зрозуміти, як вам пощастило пропустити ті часи й вижити в гібернації.