Лю Цысинь - Темний ліс

Нарешті вони потрапили до фойє стовбура № 1863, де мешкав Ши Цян. Той повідомив, що його помешкання розташоване на 106-й гілці, ближче до верхівки дерева, й запропонував попоїсти, перш ніж підійматися до оселі. Вони увійшли до ресторану на першому поверсі, й крім сліпучої білосніжної чистоти на межі стерильності, раніше баченої тільки в реанімації, Ло Цзі здивувала ще одна особливість цієї епохи — кількість динамічних інформаційних вікон. Те, що вони є скрізь, не надто впадало в око у Центрі пробудження, а тут ці вікна виднілися на стінах, на столах, на стільцях, на підлозі й на стелі. Навіть поверхня деяких невеликих предметів не уникла цієї долі — чашки й серветки слугували за операційні інтерфейси, на яких без упину крутилася графічна чи текстова інформація. Здавалося, що весь інтер'єр ресторану — єдиний великий монітор, призначений для демонстрації відразу всього цього блиску й пишноти.

Відвідувачів у ресторані було небагато, тож вони без проблем змогли зайняти вподобане місце біля вікна. Ши Цян хвацько тицьнув просто в поверхню столу, викликав меню ресторану й заходився робити замовлення:

— Вибач, я не володію жодною іншою мовою, тож доведеться обмежитися китайською кухнею.

— Цілий світ, здається, вибудуваний із цеглин-екранів, — захоплено зауважив Ло Цзі.

— О так, будь-яку гладеньку поверхню можна перетворити на екран, — відповів Да Ши, виймаючи пачку цигарок і простягаючи її Ло Цзі. — Дивися, це чи не найдешевша марка на ринку.

Тільки-но Ло Цзі взяв пачку до рук, її поверхня засвітилася анімованими зображеннями, схожими на ще один інтерфейс.

— Ну… це лише плівка на пачці, здатна відтворювати якісь зображення, — Ло Цзі роздивлявся пачку.

— Плівка? Та ця штукенція може виходити в інтернет! — Ши Цян нахилився й натиснув на один символ, що миттєво відреагував, ніби кнопка клавіатури, — й відразу всю поверхню пачки зайняв рекламний ролик.

Перед очима в Ло Цзі з'явилася стара фотографія сім'ї з трьох осіб, які сиділи у вітальні. Раптом із пачки залунав запопадливий голос:

— Пане Ло Цзі, такий вигляд мала щаслива родина у ваші часи. Ми знаємо, що у той час мати власний будинок у столиці було найзаповітнішою мрією більшості людей. Тепер Корпорація «Зелений листочок» може допомогти вам у втіленні цієї мрії. Як ви можете бачити, в цю чудову епоху дім перетворився на листок дерева, й «Зелений листочок» готовий надати для вибору будь-який тип приміщення за вашими вподобаннями й вимогами.

На екрані почалася демонстрація рекламного ролика, в якому листки один за одним додавалися до гілок гігантського дерева, потім зображення змінилося планом та інтер'єрами помешкань. Одна квартира була навіть із повністю прозорими стінами й меблями, здавалося, ніби все висить у повітрі.

— Звичайно, ми також можемо збудувати для вас традиційний дім на поверхні планети, щоб ви могли повернутися до звичної золотої доби, в затишний родинний маєток…

З'явилося зображення класичної вілли з великим газоном, але скидалося на те, що це також лише старе фото. Диктор із ролика вільно говорив класичною китайською, проте затнувся перед словом «родинний», ніби пригадував, що воно таке. Це було частиною далекого минулого, якому тут не лишилося місця.

Да Ши забрав пачку з рук Ло Цзі, дістав дві останні сигарети, запропонував одну товаришеві, зім'яв порожню пачку й кинув її на стіл. Демонстрація рекламного ролика не перервалася, лише звук вимкнувся.

— Скрізь, хоч би куди я йшов, мушу вимикати ці кляті екрани довкола себе. Жахливо дратує, — видихнув Да Ши, руками й ногами вправно вимикаючи екрани та згортаючи дисплеї на столі, під столом і на підлозі. — Але вони не можуть обійтися без цього, — він вказав на відвідувачів ресторану. — Зараз уже немає окремих комп'ютерів чи ґаджетів. Хочеш в інтернет — тисни на будь-яку гладеньку поверхню. Існують моделі взуття й одягу з доступом до мережі. Віриш чи ні, але я бачив навіть туалетний папір, із якого можна спілкуватися онлайн.

Ло Цзі дістав серветку з коробки на столі й, дякувати небесам, це був звичайний папір без доступу до інтернету. Але активувалася сама коробка, на поверхні якої негайно з'явилося зображення прегарної дівчини, що взялася вихваляти якийсь пластир, вочевидь знаючи про сьогоднішні пригоди Ло Цзі й розуміючи, що він міг отримати забої чи подряпини.

— Боже ти мій, — Ло Цзі швидко заходився запихати серветку назад у коробку.

— Оце вже справжня інформаційна ера, а не той примітив, який ми з тобою пам'ятаємо, — посміхнувся Да Ши.