Лю Цысинь - Темний ліс

Він вийшов із лабораторії та під пильними поглядами всіх присутніх включно з Кейко підійшов до столу, на якому стояла склянка з водою. Гайнс узяв склянку й повільно ковтнув, почуваючись цілком спокійним і врівноваженим. Натовп полегшено зітхнув, але наступної миті всі зауважили, що ковтка в горлі не помітно. Раптово м'язи на обличчі Гайнса скам'яніли, а далі почали сіпатися — в його погляді з'явився той самий страх, що й у піддослідного №104. Здавалося, його розум і воля намагаються здолати якусь надпотужну невидиму силу. Зрештою він виплюнув воду, впав навколішки, скорчений нападами нудоти; але нічого не виблював — лише обличчя розчервонілося від напруги. Кейко обійняла чоловіка й лагідно поплескала по спині.

Гайнс трохи відхекався і з зусиллям вимовив:

— Дайте мені кілька паперових рушників абощо.

Отримавши те, що просив, він украй обережно, аби навіть не доторкнутися до отрути, витер краплі води, що впали на взуття.

— Любий, ти справді повірив, що вода отруйна? — Кейко ледь не плакала. До початку сканування дружина не раз пропонувала йому замінити це твердження іншим — хибним, але не таким небезпечним, проте він відмовився.

— Я так вважаю, — повільно кивнув Гайнс. Він обвів натовп безпорадним, збентеженим поглядом: — Я вірю в це, справді вірю.

— Я можу лише повторити твої слова, — відповіла Кейко, тримаючи його за плече. — Життя зародилося у воді й не може існувати без неї. Сімдесят відсотків твого тіла — вода!

Гайнс глянув на мокрі плями на підлозі й кивнув, а потім знову в розпачі похитав головою:

— Так, люба, це протиріччя крає мені серце. Це неймовірний парадокс Всесвіту.

За три роки після досягнення прориву в технології керованого ядерного синтезу в нічному небі Землі можна було спостерігати розсип незвичних для людського ока зір: звичайний спостерігач міг побачити до п'яти таких світил одночасно. Ці зорі часто зненацька починали миготіти, проте коли сяяли рівно, виявлялися навіть яскравішими за Венеру. Інколи котрась миттю спалахувала нестерпно яскраво й вигорала за дві-три секунди. Такими зорями здавалися експериментальні реактори на геостаціонар-ній орбіті Землі.

Врешті-решт за концепцію розвитку майбутнього космічного корабля прийняли варіант двигуна прямого випромінювання. Але він потребував створення надпотужних реакторів, випробування яких можна було проводити лише у відкритому космосі. Тому на висоті тридцяти тисяч кілометрів з'явилися скупчення таких реакторів, які часто називали «ядерними зорями», й кожен новий яскравий спалах свідчив про ще одну жахливу невдачу. Поширилася думка, що спалах такої «ядерної зорі» в нічному небі свідчить про вибух самого термоядерного реактора. Насправді все було не так. Від надвисоких температур під час реакції ядерного синтезу згорала тільки зовнішня оболонка. Найбільш тугоплавкі матеріали плавилися, ніби віск, тож утримувати плазму можна було виключно за допомогою електромагнітних полів у спеціальних пастках, але й вони час від часу виходили з ладу.

Чан Вейси з Гайнсом стояли на балконі верхнього поверху адміністративної будівлі Космічного сил і щойно стали свідками чергового спалаху «ядерної зорі» — їхні тіні на стіні на мить видовжилися й зникли. Гайнс став другим після Тейлора Оберненим, із яким Чану Вейси пощастило зустрітися особисто.

— Це вже втретє цього місяця, — зауважив він.

Гайнс підняв очі до темного нічного неба.

— Потужність цих термоядерних реакторів становить лише один відсоток рівня, якого потребує запроектований новітній двигун космічного корабля. І все одно вони поки що нестабільні. Навіть якби нам вдалося розробити реактор завданої потужності, технології самого двигуна значно складніші. Слід зважати й на перешкоди, які со-фони чинитимуть під час його розробки.

— Так, софони не полишають спроб стати нам на заваді, — погодився Чан Вейси, вдивляючись у далечінь. Море вогнів нічного міста після згасання заграви в небі стало ще яскравішим.

— Примарне світло надії гасне, щойно народившись. Одного дня цей мерехтливий вогник може взагалі більше не засвітитися. Як ви щойно сказали, софони щомиті готові стати на заваді.

— Докторе Гайнс, — посміхнувся Чан Вейси, — ви ж приїхали не для того, щоби поширювати зневіру.

— Насправді саме це я й хотів із вами обговорити. Новий сплеск занепадництва спровокований різким погіршенням життєвого рівня та зниженням соціальних стандартів більшості населення. І найболючішого удару це завдає саме Космічним силам.