Василь Кожелянко - Котигорошко

— Що посієш, ваша екселенціє, то й пожнеш.

— А можна, ієрофанте, побачити весь свій власний астральний світ, витворений, скажімо, мною одночасно, як пейзаж з Говерли?

— А навіщо, ваша екселенціє?

— Як навіщо? Гм… А й справді, навіщо?

— Таки-так, — навіщо. Бо навіщо це саме сотворіння свого астрального світу, ваша екселенціє? Винятково заради естетичної насолоди та ігрового азарту, а якщо Деміург бачитиме весь гештальт світу, який він творить, то щезне будь-який інтерес.

Бог сотворив світ, бо мусив, а ви ж не мусите. Ви це робите, якщо робите, задля гри і мистецтва, тому є сенс закласти у схему елемент спонтанності та самокерованості і побачити, що з того вийде.

— А якщо воно матеріялізується, ієрофанте?

— Що ж, тоді так і буде.

— Мені треба подумати.

— Думайте, ваша екселенціє, але мені здається, що коли Бог приступив до створення нашого земного світу, Він довго не думав.

— Блюзниш, ієрофанте!

— Фах такий, ваша екселенціє.

— Словом, так, ієрофанте, я прошу вас бути за свідка перед Вартовими Карми, Ієрархами Провидіння і Поліцією Фатуму, що робив я це, — якщо, звичайно, буду щось робити, — винятково заради любови до мистецтва, ігрового азарту та притаманної людям допитливости, і не було в моїх діях жодного якогось користолюбства чи вигоди. Навпаки і ще раз навпаки — я зазнаю певних втрат, хай не у цьому світі, а вже у тамтому.

— Я охоче засвідчу на вашу користь.

— Але це… друже ієрофанте, якось смішно таке запитувати, як ви думаєте, що би мені створити?

— Та що собі хочете, товаришу, перепрошую, пане… ваша екселенціє, хоч казочку для дітей.

— Яку казочку?

— Яку, яку? Ну, скажімо, про Котигорошка.

Минали дні, потім місяці, а за ними — й роки, Котигорошко отримав підвищення по службі — йому було

присвоєно звання «осавул» і призначено заступником начальника управління «М». Він трохи розтовстів, на лобі з'явилися залисини, а у вусах — перші срібні нитки сивини. У них з Небославою народилося двоє діточок — хлопчик і дівчинка, а якраз того року, коли осавул Котигорошко справляв свій тридцятирічний ювілей, Небослава ходила вагітною з третім. У день свого народження Котигорошко тяжко напився і відтоді майже кожного дня пив. Зранку він вислуховував від Небослави звичні нарікання, мовляв, що він собі думає і скільки це буде тривати, обіцяв, що більше пити не буде і вирушав на службу. А вже дорогою він зупиняв своє службове авто на Прорізній і швиденько забігав у популярний серед київської богеми генделик, де випивав першу чарку горілки «Холодний яр». На службі він до обіду пив бляшанкове пиво, яким були заповнені холодильники рідного управління, а за обідом випивав чвертку горілки. Після обіду він завів собі за звичай приносити у свій кабінет велику пляшку кельтського віскі і до кінця робочого дня випивав п'ять-шість порцій. Після служби він ішов у старшинський клуб працівників Генерального штабу та Міністерства мілітарних справ. Там з колегами-офіцерами він пив дорогі європейські вина, трохи грав у карти, а потім його везли додому. Небослава його роздягала, стягала чоботи, купала під душем і вкладала спати. Наступного дня розпочиналося все спочатку.

Кілька разів у ранішні часи неймовірного розпачу від похмілля і розуміння того, у чому він сам собі боявся зізнатися, Котигорошко пробував телефонувати до Ярини. Одного разу вона все-таки поговорила з ним — дуже чемно попросила, аби він більше до неї не дзвонив, а решта разів просто кидала слухавку. Такі поривання, однак, у Котигорошка з'являлись, поки він не випивав першу чарку на Прорізній, опісля спожитку горілки бажання телефонувати Ярині притуплювалося.

Щоправда, Котигорошко уважно стежив за роботою журналістки телеканалу КГБ Ярини Савойської, хоча це ставало робити все важче і важче. Не лише тому, що Котигорошко вечорами бував все сильніше п'яний, а переважно тому, що у телеканалу КГБ з'являлося все більше і більше проблем. Режим Тріумвірату: Вернидуба — Крутивуса — Вернигори з великими труднощами толерував будь-які вияви критики у свій бік, а позаяк телеканал КГБ був опозиційним, то стало зрозумілим, що проти нього розпочнуться репресії. Так воно і сталося. Щоправда, Тріумвірат не заборонив КГБ своїми указами, а просто проти цього телеканалу, кількох незалежних газет і радіостанцій чинилися дуже повільні, але підступно-повзучі утиски. То перевірки фіскальними службами, то судові позови «за образу чести і гідности» якихось випадкових посадовців, то відмова у кредитах від банку, то несподіване вимкнення електрики — словом, через кілька років стало зрозуміло, що телеканалу КГБ не дадуть існувати. Останньою дією, яка найбільше роздратувала режим, стало інтерв'ю Ярини Савойської з одним диваком із західних земель України на ім'я Телесій. Мало того, що інтерв'юйований сіяв сум'яття в уми глядачів, до того ж телеканал КГБ протранслював це інтерв'ю три рази. Міг би повторити ще кілька разів, якби нарешті Міністерство інформації не відібрало у КГБ ліцензію на право мовлення.