Маргарет Этвуд: Оповідь Служниці

— Я маю побачити ваш допуск, — каже Командор. — Ви маєте ордер?

Я могла б закричати, упасти на поручні, відкинути гідність. Могла б зупинити їх, хоча б на мить. Якщо вони справжні — залишаться, ні — втечуть. Залишать мене тут.

— Він нам не зовсім потрібен, сер, але все гаразд, — знову каже перший. — Порушення державної таємниці.

Командор кладе руку на голову. Що я казала, кому, і хто з його ворогів дізнався? Можливо, він тепер неблагонадійний. Я над ним, дивлюся вниз — він зсихається. Серед них уже проводилися чистки, і ще будуть. Серена Джой блідне.

— Сучка, — каже вона. — Після всього, що він для тебе зробив.

Кора з Ритою прибігають із кухні. Кора починає плакати. Я була її надією, та підвела її. Тепер вона завжди буде бездітною.

Фургон чекає біля будинку, його подвійні двері відчинені. Двоє чоловіків, тепер обабіч, притримують мене під лікті, допомагаючи сісти всередину. Чи це мій кінець, чи новий початок — не знаю. Я віддалася в руки незнайомців, бо не можу цьому зарадити.

Тож я роблю крок у темряву всередині; або ж — у світло.

Частковий запис засідання Дванадцятого симпозіуму Гілеадських студій, проведених у рамках з’їзду Міжнародної історичної асоціації, що відбувся в Денейському університеті, Нунавіт, 25 липня 2195 року.

Головуюча: професор Маріанна Півмісяць, кафедра антропології європеоїдів, Денейський університет, Нунавіт.

Головний доповідач: професор Джеймс Дарсі Піксото, директор Архіву двадцятого та двадцять першого століття, Кембриджський університет, Англія.

ПІВМІСЯЦЬ:

Я рада вітати вас усіх нині тут. Мені дуже приємно бачити, що стільки людей прийшли послухати, упевнена, надзвичайно захопливу й цінну промову професора Піксото. Ми в Асоціації вивчення Гілеаду вважаємо, що цей період цілком виправдовує подальші дослідження, адже саме він, зрештою, відповідає за зміни у світовій мапі, особливо — на цій півкулі.

Але перш ніж ми продовжимо, кілька оголошень. Риболовна експедиція вирушить завтра, як і планувалося, ті з вас, хто не має якісних дощовиків та репеленту, можуть придбати їх за номінальну платню під час реєстрації. Прогулянка на природі та Вуличні костюмовані співи було перенесено на післязавтра, бо наш непогрішимий професор Джонні Бігаючий Пес запевнив, що погода має покращитися.

Дозвольте нагадати вам про інші події, які Асоціація вивчення Гілеаду пропонує вам на цьому з’їзді в рамках Дванадцятого симпозіуму. Завтра по обіді професор Гопал Чатерджі з кафедри західної філософії Бародського університету, Індія, виголосить доповідь «Елементи Крішни та Калі у державній релігії періоду раннього Гілеаду», а в четвер вранці відбудеться презентація професора Сиглінди ван Бурен з кафедри військової історії університету Сан-Антоніо, республіка Техас. Професор ван Бурен проведе для нас безперечно захопливу ілюстровану лекцію на тему «Варшавська тактика: методика оточення міських центрів у Гілеадських громадянських війнах». Упевнена, ми всі радо її відвідаємо.

Також маю нагадати нашому головному доповідачеві (хоча й упевнена, що це не обов’язково) дотримуватися графіка, адже потрібно залишити час для запитань, і я переконана, що ніхто не хоче пропустити обід, як це вийшло вчора. (Сміх.)

Професор Піксото навряд чи потребує представлення, бо добре нам відомий, якщо не особисто, то через свої численні публікації. Серед них: «Законодавство, що регулює предмети розкоші крізь віки: аналіз документів» та відоме дослідження: «Іран та Гілеад: дві монотеократії кінця двадцятого століття крізь призму щоденників». Ви всі знаєте, що він разом із професором Вузлуватим Бродом, теж із Кембриджа, є співредактором рукопису, який розглядатиметься сьогодні, і доклав великих зусиль до його транскрибування, публікації і коментування. Назва його промови «Проблеми автентифікації щодо «Оповіді Служниці».

Професоре Піксото, прошу.

Оплески.

ПІКСОТО:

Дякую. Учора ми насолодилися прекрасним арктичним гольцем, поданим на вечерю, а тепер насолоджуємося виступами не менш прекрасної арктичної головуючої на нашому засіданні. Слово «насолоджуватися» тут має два виразних смислових відтінки, звісно ж, виключаючи вульгарний застарілий третій. (Сміх.)

Та говоритиму серйозно. Як зрозуміло із заголовку моєї невеличкої промови, я хочу розглянути деякі проблеми, пов’язані з добре вами знаним soi-disant40 рукописом під назвою «Оповідь Служниці». Я кажу soi-disant, бо те, що ми маємо, — не початкова форма об’єкту. Строго кажучи, коли ми вперше його знайшли, це був не рукопис, і назви він не мав. Заголовок «Оповідь Служниці» до нього додав професор Брід, частково з поваги до великого Джеффрі Чосера41; однак ті з вас, хто спілкувався з професором Бродом у неформальній обстановці, як я, зрозуміють: безсумнівно, усі каламбури були навмисними, особливо це стосується архаїчного, вульгарного значення слова «оповідки» — так звані кухонні плітки про можновладців, перемивання кісточок, а це до певної міри було головною проблемою в тій фазі розвитку гілеадського суспільства, про яку йдеться в нашій сазі. (Сміх, оплески.)