Хала — єврейський традиційний святковий хліб. — Прим. ред.
Генрі Девід Торо (Henry David Thoreau, 1817–1862) — американський письменник, мислитель, натураліст, суспільний діяч. Упродовж кількох років жив у лісі в хатині, яку побудував сам і самостійно забезпечував себе усім необхідним для життя. — Прим. перекл.
Афікоман — шматочок маци, який, за єврейським звичаєм, з’їдали останнім наприкінці седеру. Під час седеру половину маци ховають, потім діти шукають її, а той, хто знайшов, отримує приз. — Прим. перекл.
Цей інсульт стався, коли Маделін було близько п’ятдесяти років. Відтоді вона потерпала від афазії до кінця життя, але при цьому була такою дотепною, стильною та оригінальною, що надала мовним розладам нового значення.
Річард Мілгаус Ніксон (Richard Milhous Nixon, 1913–1994) — 37-й Президент Сполучених Штатів Америки (1969–1974). — Прим. перекл.
Спіро Теодор Аґню (Spiro Theodore Agnew, 1918–1996) — віце-президент США від Республіканської партії США від 1969-го до 1973 року в адміністрації Річарда Ніксона. — Прим. перекл.
Капітан Ахав — у романі Германа Мелвілла «Мобі Дік» капітан китобійного судна «Пекод», якому величезний кит, прозваний Мобі Діком, відкусив ногу. — Прим. перекл.
Декларація Бальфура — офіційний лист, датований 2 листопада 1917 року, від міністра закордонних справ Великобританії Артура Бальфура до лорда Волтера Ротшильда, представника британської єврейської громади, у якому йдеться про доброзичливе ставлення Великобританії до сіоністських прагнень євреїв. — Прим. перекл.
Хаїм Вейцман (Chaijim Weizmann, 1874–1952) — ізраїльський учений-хімік, політик, перший президент Держави Ізраїль (1948–1952). — Прим. перекл.
«Йун Ґабріель Боркман» — п’єса норвезького драматурга Г. Ібсена. — Прим. перекл.
Після вистави ми пішли за лаштунки, і я запитав Каммінґс, чи вона колись спілкувалися з людьми, які мають розлади мовлення. «Ні, ніколи», — відповіла вона. Я нічого не сказав у відповідь, проте подумав: «Воно й видно».
Деменція — від лат. dementia — безумство. — Прим. ред.
Відтоді я мав те саме відчуття і щодо інших творів, основою для яких служили мої книги — перш за все блискучих постановок Пітера Брука L’Homme Qui… в 1993 році й «Долини подиву» в 2014-му, а також балету за мотивами «Пробуджень» на музику Тобіаса Пікера.
Усі актори, які мали грати пацієнтів із постенцефалітичним синдромом, детально переглянули документальний фільм «Пробудження», що став первинним візуальним джерелом для художнього фільму разом із кілометрами плівки «Супер 8» і аудіозаписами, які я робив самотужки у 1969-му і 1970 роках.
Документальний фільм ніколи не транслювали за межами Сполученого Королівства, і випуск голлівудського фільму здавався ідеальною нагодою, щоб запропонувати його Службі суспільного мовлення. Проте «Коламбіа пікчерз» наполягли на тому, щоб ми цього не робили. На їхню думку, це відволікатиме від «автентичності» художнього фільму — абсурд!)
Це нагадало мені, як за кілька років до того до мене прийшов Дастін Гоффман, який вивчав роль людини-аутиста у фільмі «Людина дощу». Ми зустрілися з моїм молодим пацієнтом-аутистом у Бронкс-стейті, а тоді пішли на прогулянку до ботанічного саду. Я говорив із Гоффмановим продюсером, а сам Гоффман ішов за нами на кілька кроків позаду. Раптом мені здалося, що я чую свого пацієнта. Вражено озирнувся і побачив, що це Гоффман про щось говорить сам із собою, проте голосом мого пацієнта, при цьому рухаючись, як він, граючи роль.
Упродовж наступних двадцяти дев’яти років ми з Робіном стали добрими друзями, і я оцінив — не менше за його блискучі дотепи й раптові, вибухові імпровізації — його начитаність, глибину розуму й людяність.
Одного разу під час того, як я виступав із лекцією в Сан-Франциско, якийсь чоловік з аудиторії поставив мені дивне запитання:
— Ви англієць чи єврей?
— І те, й інше, — відповів я.
— Так не може бути, — заперечив він. — Ви маєте бути або тим, або іншим.
Робін, який був присутній в аудиторії, під час обіду, що відбувся потім, нагадав про цей епізод, і рафінованою англійською, по-кембриджськи поставленим голосом упереміш з ідишем і єврейськими афоризмами блискуче продемонстрував, як можна насправді бути і англійцем, і євреєм. Шкода, що ми не записали цей дивовижний момент.
Читать дальше