Юрий Винничук - Ги-ги-и

Здесь есть возможность читать онлайн «Юрий Винничук - Ги-ги-и» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2015, ISBN: 2015, Издательство: Фолио, Жанр: Современная проза, Юмористическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Ги-ги-и: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Ги-ги-и»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Цю книжку без перебільшення можна вважати взірцем творів, написаних у жанрі чорного гумору й абсурду. Жанр цей давно вже існує в розвинених літературах світу – досить згадати і Хорхе Луїса Борхеса, і Луїса Кортасара, і Шарля Бодлера, і Льюїса Керрола… Це, так би мовити, інша література і творилася вона завжди як своєрідний протест проти влади. Твори, які ввійшли до цієї книжки, писалися переважно у 70 – 80-ті роки минулого століття, як то кажуть, «для себе», тобто в жодному разі вони не призначалися для публікації. Натомість без зазначення авторства оповідання з’являлися у самвидаві. Звичайно, з часом прізвище автора стало відоме, і з тих пір Юрія Винничука небезпідставно називають «батьком чорного гумору». Окрім того, що ці твори знайшли свого читача на батьківщині, вони неодноразово перекладалися багатьма мовами, навіть есперанто.

Ги-ги-и — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Ги-ги-и», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Тогда я виключаюсь! – буркнув Телевізор і погас.

– Згадайте, як вона розправилася з нашим другом Пилосотом! – ожив Заморозник. – Півтора року ґвалтувала його день у день. З жодним зі своїх коханців так довго не жила. В ті хвилини любові в неї вилазили очі на лоба.

– Так-так, – погодився Креденс. – Пилосот показав себе бравим хлопцем. Він так вібрував, сопів і стогнав, що, здавалося, повитягує з неї усі соки… А чим скінчилося?

Скінчилося усе тим, що Анна-Марія піймала свого коханка на ганебному вчинкові: Пилосот їй зраджував з Пралькою. Анна-Марія була в розпачі. Як? Її, королеву усіх хатніх речей, проміняти на оцю зачухану Пральку?

– Ти! Йолопе! – кричала вона. – На що поласився?! Я в ній майтки перу! А ти в любов граєшся? Оце така твоя вдячність за мою доброту? Півтора року я оцим одороблом навіть пилинки не здмухнула, шанувала його, як рідного… Ну, зачекай мені, волоцюго, я тобі ще покажу!

Звідтоді вона щодня тим Пилосотом прибирала всю хату і, не витрусивши сміття, замикала в шафу. Пралька гірко плакала.

– Хто я тепер? Ні вдова, ні дівка.

– Ех, пропав козак! – крекнув Креденс. – От чим кохання закінчується. Я все казав: баба до добра не доведе. Хто-хто, а ви про це теж знаєте, – звернувся він до Заморозника.

– Ще б пак – мені не знати!

Анна-Марія довший час приглядалася до нього. Своєю мужньою статурою і широкими плечима викликав у неї повагу. А коли однієї ночі наснилося, що Заморозник обнімає її, вона зрозуміла – це любов. Щодня приносила квіти і ставила на Заморозник. А той задоволено муркотів.

– Чому ви такий холодний? – шепотіла йому на вушко і ніжно гладила клямку.

Анна-Марія кипіла й скипала, а Заморозник взаємністю не відповідав. Це було нестерпно. І вона таки не стрималася. Одного вечора вона стала роздягатися перед ним. Крутила стегнами, трясла грудьми, що звисали, мов пляцки, а далі кинулася його обіймати й пестити, гарячково намацуючи пальцями ерогенні зони.

Усі присутні речі непорушно завмерли у тривожному очікуванні: невже він піддасться на її пестощі, на спокусу диявола? Невже не стримається і впаде остання твердиня моральності та цноти у цій хаті?

Анна-Марія мліла й заходилася від жаги, а Заморозник хурчав собі без особливого запалу. І коли в якийсь мент їй здалося, що він таки збудився, апарат вимкнувся і затих.

Розбита і змучена поплелася в покій, щоб усю ніч проревіти в подушку, їй хотілося навіть покінчити самогубством. Але так, щоб у цьому винен був Заморозник. Хай уб’є її струмом, хай мучиться потім…

Для речей перемога Заморозника перетворилася на ціле свято. У ту ніч вони влаштували справжній карнавал.

Телевізор показав цнотливий фільм про кохання, створений цнотливими митцями студії імені О. Довженка. Після мерзенної розпусти це сприймалося, як пісня райської птиці.

А потім вони танцювали і співали, перевдягалися й дуріли як могли. Телевізор вдавав із себе Заморозника, а Друшляк показував телепередачу, Унітаз оголосив, що він буде Чорним морем, і створив шум прибою. Бракувало тільки криків чайок. І Кавовий Млинок справився із цим завданням якнайліпше. Було враження, наче всі вони відпочивають десь на Півдні під пальмами. Креденс узяв віника і заспівав італійську серенаду. Таргани повилазили на підвіконня і дружно підспівували. Молі пурхали й кричали:

– Ми альбатроси! Ми альбатроси!

Анна-Марія згребла скалки розбитого дзеркала і висипала в смітник. Роззирнулася зі смутком по кухні – не зосталося більше жодної речі, з якою б вона не кохалася.

Парасоля, мітла – все це було, було… виделки й ложки – було, було… Погляд її упав на великого ножа, що мав добрих півметра. Ніж виблискував і наче весело підморгував, заохочуючи її до палкого кохання. Речі теж прикипіли очима до них обох… Невже вони зійдуться? Невже таке можливе?

Анна-Марія, не володіючи більше собою, схопила ножа обіруч і віддалася йому з усім надміром почуттів, так, як не віддавалася ще нікому. Ніж проникав усе глибше та глибше, кров забила водограєм, і Анна-Марія закричала від задоволення. Усі семеро котів повистрибували на стіл і, вирячивши очі, стежила за двобоєм коханців. Ніж любив гострі відчуття і розтинав усе, що траплялося на його шляху. Кров залила підлогу. Зголоднілі коти обсіли калюжу і стали злизувати.

Заскрипіла шафа, з неї виповз Пилосот. Він виманив із лазнички Пральку, і закохана пара підкотила до господині. На її очах Пралька віддалася Пилосотові. Анна-Марія не могла цього стерпіти. Вона дозволила ножеві ввійти в себе разом із руків’ям, і останнє, що виловив її туманіючий погляд, – це щасливі обійми Пилосота і Пральки.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Ги-ги-и»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Ги-ги-и» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Юрий Винничук - Місце для дракона
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Мальва Ланда
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Груші в тісті
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Аптекарь
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Кнайпы Львова
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Легенды Львова. Том 1
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Легенды Львова. Том 2
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Девы ночи
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Сестри крові
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Лютеція
Юрий Винничук
libcat.ru: книга без обложки
Юрий Винничук
Отзывы о книге «Ги-ги-и»

Обсуждение, отзывы о книге «Ги-ги-и» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x