Пауло Коэльо - Переможець завжди самотнiй

«Але це не стосується суті справи».

— Проте, — провадить лікар судової медицини, — є дещо незрозуміле в усьому цьому. Після того як людину задушать за нормальних обставин, сліди залишаються на обох плечах — ви тільки уявіть собі класичну сцену, коли жертву хапають пальцями за горло, а вона намагається випручатись. Проте в нашому випадку вбивця однією рукою, а точніше кажучи, одним пальцем перепинив потік крові на його шляху до мозку, тоді як другим пальцем блокував нерви, паралізувавши тіло й зробивши його неспроможним пручатися. Це вимагає великої майстерності й досконалого знання будови людського організму.

— А може, її вбили десь-інде й потім перетягли на лаву, на якій ми її знайшли?

— У такому разі на тілі залишилися б сліди від перетягування, якісь подряпини абощо. Саме це я передусім і перевірив, виходячи з припущення, що її вбила одна особа. Не знайшовши нічого, я став шукати сліди від пальців на руках і ногах, а її могли б перенести за руки й ноги, якби злочинців було кілька. Знову нічого. Крім того, не вдаючись у надто технічні деталі, скажу, що у хвилину смерті з людиною відбуваються ще деякі речі, що залишають сліди. Краплі сечі, наприклад…

— То який же ваш остаточний висновок?

— Що вона померла там, де її знайшли. Що, судячи з тих слідів, які залишили пальці, злочин скоїла тільки одна людина. Що жертва знала злочинця, бо ніхто не бачив, щоб вона намагалася втекти. Що він сидів ліворуч від неї. Що це був хтось добре натренований у застосуванні спеціальних прийомів, які дозволяють убивати голими руками.

Савуа дякує йому кивком і швидко прямує до виходу. На ходу він телефонує до відділка, де допитують коханця вбитої.

— Забудьте історію про застосування наркотика, — каже він. — У ваших руках убивця. Спробуйте витягти з нього все, що йому відомо про мистецтво бою голими руками. Я їду прямо до вас.

— Ні, — сказав йому голос на протилежному кінці лінії. — Їдь до лікарні. Схоже, ми маємо ще одну проблему.

Чайка літала над пляжем затоки і раптом побачила внизу мишу. Вона спустилася з неба й запитала в малого гризуна:

— А де твої крила?

Кожна тварина розмовляє своєю мовою, і миша не зрозуміла, про що її запитує чайка; але вона звернула увагу на те, що істота, яка сидить перед нею, має дві дивні й великі штуковини, що стримлять із її тіла.

«Певно, у неї якась хвороба», — подумала миша.

Чайка помітила, що миша невідривно дивиться на її крила:

— Бідолашна. Певно, на неї напали страховиська, які зробили її глухою й відірвали їй крила.

Пожалівши бідолашне звірятко, вона підчепила його дзьобом і понесла у височінь. «Нехай принаймні втихне його туга за рідним небом», — подумала вона. Потім, після того як вони довго літали, вона з великою обережністю опустила мишу на землю.

Протягом кількох місяців миша почувалася найнещаснішим створінням на землі. Адже вона пізнала небо, пізнала височінь, пізнала світ прекрасний і широкий.

Але з плином часу вона знову звикла до свого мишачого існування й дійшла висновку, що чудо, яке сталося в її житті, було лише сном .

Таку історію розповідали йому в дитинстві. Але в цю мить він і сам у небі: може бачити згори неозору бірюзову широчінь моря, розкішні яхти, людей, що здаються там, унизу, мурахами, натягнуті на пляжі тенти, пагорби, а ліворуч — обрій, за яким лежить Африка з усіма її проблемами.

Земля швидко наближається. «Завжди, коли є змога, треба дивитися на людей згори, — подумав він. — Лише тоді ми зможемо оцінити їхній справжній вимір і зрозуміти, які вони малі».

Єва здається знудженою або роздратованою. Хамід ніколи точно не знає, щó відбувається в голові дружини, хоч вони й живуть разом уже більш як два роки. Хоч Канн — це справжнє випробування для них усіх, він не може покинути місто раніше від запланованого терміну; Єва повинна вже звикнути, що життя її теперішнього чоловіка мало відрізняється від життя колишнього — вечірки, на яких він неодмінно має бути присутній, заходи, що їх він повинен організовувати, постійні переїзди та перельоти з країни в країну, нові мови, нові континенти.

«Чи вона завжди так поводилася, чи причина в тому, що вона вже не кохає мене, як раніше?»

Та ліпше про це не думати. Будь ласка, зосередься на інших своїх проблемах.

Гуркіт мотора дозволяє розмовляти лише через спеціальний переговорний пристрій. Але Єва навіть не взяла навушники з приладнаним до них мікрофоном, що були закріплені на підставці збоку від її сидіння. Навіть якби він у цей момент попросив, щоб вона взяла їх і щоб він міг сказати їй у тисячний раз, що в його житті немає жінки, важливішої і дорожчої, ніж вона, що він зробить усе можливе, аби вона провела чудовий тиждень на своєму першому кінофестивалі. Система переговорів на борту була змонтована так, що пілот чув усі розмови, а Єва терпіти не може, коли хтось говорить про свої почуття прилюдно.