Пауло Коэльо - Переможець завжди самотнiй

Олівія ніби засинає в його обіймах. Поліційний автомобіль проїздить за їхніми спинами по тій смузі руху, що перекрита для всіх інших машин. Вони навіть не помічають парочку, яка застигла в обіймах, — цього ранку вони мають багато інших турбот: вони повинні зробити все можливе для того, щоб не допустити заторів автомобільного руху, а це таке завдання, яке ніколи не вдається виконати точно. Щойно вони також одержали повідомлення по радіо, що якийсь п’яний мільйонер розбив свою машину за три кілометри звідси.

Усе ще підтримуючи дівчину, Ігор нахиляється і другою рукою спритно зав’язує у вузол рушника, на якому були розкладені сувеніри, що їх продавала дівчина, речі досить неоковирні й позбавлені справжнього смаку. Він уміло згортає тканину, роблячи з неї імпровізовану подушку.

Переконавшись у тому, що поблизу нікого немає, він обережно забирає руку й залишає нерухоме тіло сидіти на лаві; здається, дівчина спить, але нікому невідомо, що вона бачить у своєму сні: чудовий сонячний день чи кошмар за участю свого брутального коханця.

Лише літнє подружжя бачило їх разом. І якщо поліція дійде висновку, що дівчину вбито, — в чому Ігор сумнівається, бо видимих слідів насильства на її тілі не залишилося, — то вони опишуть його як чоловіка білявого або чорнявого, значно старшого або значно молодшого, аніж він насправді є; він не має найменших причин турбуватися, люди ніколи не звертають уваги на те, щó відбувається навколо них.

Перш ніж піти, він цілує свою сплячу красуню у волосся й шепоче:

— Як бачиш, я виконав свою обіцянку. Я не вистрелив.

Не пройшовши й кількох кроків, він відчуває, як його шпигає гострим болем у голову. Це нормально: кров ринула до мозку, бо така реакція тіла, яке щойно вийшло зі стану неймовірної напруги.

Попри головний біль, він почувається щасливим. Він домігся своєї мети.

Атож, він зміг, він зумів. І його щастя було тим повнішим, що він визволив душу з тендітного тіла, неспроможного чинити опір домаганням боягузливого мерзотника. Якби ті хворобливі стосунки тривали, дівчину дуже скоро опанували б пригніченість і тривога, вона втратила б повагу до себе й усе більше підпадала б під владу свого нікчемного коханця. У них із Євою стосунки були зовсім інші. Єва завжди була спроможна ухвалювати власні рішення, вона дістала його цілковиту матеріальну й моральну підтримку, коли вирішила відкрити власну справу — ательє модного жіночого одягу, вона могла подорожувати, куди й коли їй заманеться. Вона мала біля себе зразкового чоловіка. А проте не змогла утриматися від помилки — не змогла по-справжньому оцінити його кохання, а потім не знайшла в собі мужності прийняти його прощення. Але він сподівається, що відтепер вона почне одержувати його послання — адже в той день, коли вона вирішила його покинути, він пообіцяв собі, що зруйнує не один світ для того, щоб її повернути.

Він дістає з кишені нещодавно куплену мобілку без карточки, де на рахунку лежить мінімально можлива сума кредиту. І надсилає СМС-повідомлення.

Як розповідає легенда, все почалося під час Каннського кінофестивалю 1953 року, коли фотографи, яким не було чого робити, зняли на пляжі дев’ятнадцятирічну французьку дівчину. Незабаром по тому вона стала знаменитою кінозіркою, а її ім’я набуло легендарної слави: Брижит Бардо. І тепер усі дівчата світу вірять, що з ними може повторитися те саме! Ніхто не хоче розуміти, що для слави потрібен ще й талант актриси — для них важить тільки краса.

І тому фарбовані блондинки з довгими ногами їдуть за сотні, за тисячі кілометрів, щоб тільки потрапити сюди, щоб із раннього ранку до пізнього вечора лежати тут на піску й пектися на сонці, сподіваючись, що тебе побачать, сфотографують, відкриють. У такий спосіб дівчина сподівається вибратися з пастки, наставленої на всіх жінок, вона не хоче перетворюватися на господиню дому, яка щовечора повинна готувати чоловікові вечерю, щоранку водити дітей до школи, намагатися відкрити бодай якусь цікавинку в одноманітному житті сусідів, аби було про що потім побазікати з подругами. Їй хочеться слави й блиску, хочеться, щоб їй заздрили всі жителі їхнього міста, ті хлопці та дівчата, що завжди дивилися на неї як на гидке каченя, не знаючи, що вона перетвориться на прегарного лебедя, що нічим не прикметний пуп’янок розквітне чудовою квіткою, жаданою для всіх і кожного. Важливо лише домогтися успіху у світі мрій — і задля цього вона на все готова, готова навіть залізти по вуха в борги, щоб напхати цицьки силіконом і накупити найпровокативнішого одягу. Навчатися акторської майстерності? А навіщо, коли досить лише бути гарною і мати зв’язки — й у світі кіно можна домогтися чого завгодно.