Жан Жене - Щоденник злодія

Здесь есть возможность читать онлайн «Жан Жене - Щоденник злодія» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2004, ISBN: 2004, Издательство: ЮнІверс, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Щоденник злодія: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Щоденник злодія»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Жан Жене (1910–1986) — чи не найодіозніша фіґура серед загалу французького письменства XX сторіччя. Як писав один із дослідників творчості письменника: «Розкішнішої прози, ніжу Ж. Жене, годі знайти, не існує агресивніших п'єс, ніж у нього, я не читав поетичніших і жахливіших творів, ніж його».
«Щоденник злодія» — найвідоміший твір Жана Жене.
«Зрада, крадіжка та гомосексуалізм — ось головні теми цієї книжки», — пише про неї сам автор.
Cet ouvrage a été publié dans le cadre du Programme d'Aide à la Publication «SKOVORODA» de l'Ambassade de France en Ukraine et du Ministère français des Affaires Etrangères.
Це видання було здійснене в рамках Програми сприяння видавничій справі «СКОВОРОДА» Посольства Франції в Україні та Міністерства закордонних справ Франції.

Щоденник злодія — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Щоденник злодія», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Одначе я не вештався дорогами куди очі світять. Мій шлях — був шлях усіх злидарів, тож як і вони, я не міг оминути Ґібралтар. Нічний скелястий пагорб, що кишить солдатнечею та сонними гарматами, вся ота еротична навала туманили мені розум. Я прибився до села Ла Лінеа, цього неозорого борделю, і розпочав там період «консервної бляшанки». Усі жебраки світу — таких я бачив як у Центральній Європі, так і у Франції — тримають при собі одну чи кілька бляшанок (з-під горошку чи рагу), до яких приладнують дротяну шлейку. Вони вештаються дорогами та коліями з цими бляшанками через плече. Свою першу бляшанку я запопав у Ла Лінеа. Вона була як нова. Я вигріб цю бляшанку з ящика на сміття, куди її нещодавно викинули. Метал просто сяяв. За допомогою каменя я позагинав гострі краї, щоб вони не дряпалися, і подався до колючого дроту, яким був огороджений Ґібралтар, збирати недоїдки англійських солдатів. Ось до чого я докотився. Я вже циганив не дрібняки, а рештки щерби. До того ж, мені було соромно жебрати у солдатів. Я почувався нікчемою, коли врода котрогось із них чи особливість однострою хвилювали мене. Ночами я пробував торгувати своїм тілом і домагався свого завдяки темені провулків. Ближче до полудня прошаки могли розташовуватися під огорожею будь-де, але над вечір ми вишиковувались у чергу в проході поблизу казарми. Якось увечері в цій вервечці я вгледів Сальвадора.

За два роки в Антверпені я зустрів відгодованого Стілітано, який вів під руку розкішну кралю з довгими штучними віями, затягнуту в чорну єдвабну сукню. Як завжди, вродливий, незважаючи на грубі риси обличчя, зодягнений у дороге сукно, всі пальці в золотих каблучках, він ішов хвостом за кумедною білою мацюпісінькою, але злою сучкою. Саме тоді і розкусив я цього підара: він тримав на повідку власну глупоту, своє закручене кучерями, причепурене, випещене убозтво.

То вона, глупота, бігла видрібцем поперед нього, ведучи сумним містом, завжди мокрим від дощу. Я мешкав на вулиці Сак, поряд із доками. Вночі я тинявся по барах, набережжях Еско. Ця річка, це місто гранованих крадених діамантів пов'язувалися в мені з незабутніми витівками Манон Леско. Я відчував — ще трохи, і стану героєм роману, ввійду в образ, зідеалізую себе, стану живим утіленням каторги упереміш із любов'ю. У парі з молодим фламандцем, артистом ярмаркового манежу, ми крали велосипеди в місті, яке сяяло золотом, самоцвітами і морськими завоюваннями. Тут, де Стілітано пошився в багатії і де його любили, я ледь животітиму. Я ніколи не наважуся докоряти йому, що він здав Пепе поліції. Я навіть не знаю, що мене більше збуджувало — доказка Стілітано чи злочин цигана. Не маючи змоги докладно викласти подробиці — ця нерішучість, надаючи розповіді історичного відтінку, ще більше оздоблювала її, — Сальвадор був радий мені про це розповісти. Часом зриваючись, щоб не надто скидатися на світлу пісню жертви, його радісний п'яний голос свідчив про гіркоту і ненависть до Стілітано. Такі почуття, здається, надавали Стілітано ще більшої сили та величі. Ні Сальвадор, ні я не були здивовані з нашої зустрічі.

Оскільки серед старожитців у Ла Лінеа він числився одним із перших, я уник сплати данини, яку збирали двоє-троє грубих здоровенних жебраків. Я підійшов до нього.

— Я дізнався, як усе було, — сказав він мені.

— Що?

— Як що? Арешт Стілітано.

— Його заарештували? За що?

— Не грай вар'ята. Ти це знаєш ліпше за мене.

Уся Сальвадорова лагідність враз обернулася на якусь сварливість. Він заговорив зі мною злобливо, розповідаючи про арешт мого друга. Сталося те не через пелерину чи яку іншу крадіжку, а через убивство іспанця.

— То не він, — сказав я.

— Авжеж. Це всім відомо. То циган. Але саме Стілітано його заклав. Він знав його ім'я. Цигана розшукали в Альбасеті. Стілітано заарештували, щоб захистити його від циганових братів та поплічників.

Дорогою до Аліканте, через внутрішній спротив, який мені пощастило притлумити завдяки тому всьому, до чого мені довелося вдатися, аби позбутися так званих докорів серця, крадіж, який я здійснив, став у моїх очах дуже суворим, дуже чистим, майже блискучим вчинком, зрівнятися з яким може хіба що діамант. Тим самим я ще раз зруйнував — і, як я казав собі, раз і назавжди — святі братерські стосунки.

«Після цього, після такого злочину, на який рівень моральної досконалості я міг сподіватися?»

Той крадіж, який виявився незнищенним, я вирішив обернути на джерело моральної досконалості.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Щоденник злодія»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Щоденник злодія» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Щоденник злодія»

Обсуждение, отзывы о книге «Щоденник злодія» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x