Олексій Волков - Лікарня на відлюдді

Не дослухавши, Ілля нервово кинув слухавку на апарат. Тоді пройшовся по кабінету, знову сів. Потім скочив і швидко пішов до операційної. Пані лише провела його підозрілим поглядом.

Медвідь залетів до операційної, на ходу зав'язуючи маску і запитуючи з порога:

— Де зуби? Зуби де?

Усі остовпіли, а Олег здивовано запитав:

— Які зуби?

— Її зуби! З рота!

— Як — де? Ти ж сам казав — викинути.

— Шукайте.

— Як — шукайте? Для чого?

— Шукайте, кажу! — почав сердитися Ілля, — Я йду митися. Будемо реплантувати.

— Що?! — не зрозумів Голоюх.

Але двері за новим завом уже зачинилися, а в передопераційній почувся шум води з крану.

— Він що, перегрівся? — невідомо в кого запитав Тарас.

Олег тільки знизав плечима:

— Ну, шукайте... Галю, знайди ті зуби у тазику...

— Але... — на санітарчиному обличчі проступив переляк, — я... вже вивернула все з тазика... виносити...

— Ну, то йди шукати!

Санітарка вискочила до передопераційної. А звідти, ледве розминувшись із нею у дверях, уже залітав Медвідь у операційній піжамі, з руками, піднятими догори. З них крапала вода. Надя, не говорячи ні слова, повісила на руки зава стерильну пелюшку, якою він почав витиратися. Ілля оброблявся мовчки, лише сопів. Нарешті його вдягли у халат і рукавиці, й він встав до столу поруч із Олегом, який посунувся.

— Класна робота, — зауважив Ілля, оглядаючи вшиту рану. — Зуби де?

— Шукають, — не без сарказму відповів Олег.

— Де шукають? — не зрозумів той.

— У смітнику, звичайно...

— Де?! Як... у смітнику?

— А де ж іще? Операція скінчилася, все виносити зібралися. Ти б ще за п'ять хвилин прийшов — вони б уже на госпдворі були...

— Якщо їх не знайдемо, — несподівано спокійно промовив Ілля. — Побачите, що буде. Нас будуть виносити!

Нарешті в операційній з'явилася санітарка, яка займалася пошуками. Вона несміливо простягла на долоні предмет мрій зава.

— Кидай у спирт, — закомандував він, — і відразу ж у фурацилін. Зразу ж!

Олег із Голоюхом застигли, нічогісінько не розуміючи. Ілля збовтав банку з фурациліном, виловив звідти зуби й наказав:

— Колеги, візьміть, будь ласка, гачечки... Губки на боки розведіть... і сушіть... От, зараза... А який же з них був зліва, який справа? Так і поплутати можна...

— По-моєму, це не суттєво, — зіронізував Олег.

— Олегу Вікторовичу, не будьте, будь ласка, таким мудрим, — попросив Ілля.

Низько зігнувшись, він прилаштовував зуби на місце. Пацієнтка, яка гадала, що вже все позаду, невдоволено замукала.

— Зараз, дорогенька... — бурмотів Медвідь.

Почаклувавши ще трохи, він попросив:

— Оленко, давай дріт, — той, яким щелепу шинуємо при переломах. Зчепимо їх трохи, бо лунки пошкоджені — зовсім триматися не хочуть...

— Не забути потім подати головному до переліку платних послуг, — зауважив Тарас. — А що, пересадка зубів... Непогано...

За десять хвилин Медвідь уже стояв біля вікна у холі, втлумачуючи тій самій пані, яка нарешті дещо зм'якла та заспокоїлася:

— Усе пройшло вдало, рубець залишиться практично непомітним.

З операційної до ординаторської прокрокував Олег, сподіваючись, що його не помітять.

— А ось і лікар, який оперував вашу доньку. Олег Вікторович! — Ілля зробив жест запрошення. — Це мати потерпілої. А це наш найкращий хірург, позаштатний косметолог, Олег Вікторович.

Голоюх, який проходив поруч, тільки пирснув у кулак, але цього ніхто не помітив.

— Усе зроблено на найвищому рівні, — плів далі Ілля.

— Але як же все-таки буде із зубами? — знову почала дама.

— Ну, будемо сподіватися, що їх пошкодження не настільки серйозне, — сказав Олег. — У зворотному випадку вам доведеться у майбутньому звертатися до стоматологів.

Тачанівський зам по культурі Васєчко захекано піднявся на третій поверх поліклініки МВС і попрямував коридором. Кілька кроків за ним мляво плівся його на півголови вищий лобур. Зробивши знак йому зупинитися, Васєчко постукав і увійшов до кабінету завідуючого поліклінікою.

Окрім завідуючого, в кабінеті знаходився ще один лікар, з яким вони щось обговорювали.

— Пробачте, — почав Васєчко, — в мене тут деякі проблеми. Мій син збирається поступати на навчання в учбовий заклад МВС. Пройшов комісію, кругом начебто все гаразд, а візу придатності ставити не хочуть!

— Так вже й кругом... — засумнівався завідуючий.

— Абсолютно здоровий! — завірив Васєчко. — Он, під кабінетом стоїть. Може, закликати?