Юрко Іздрик - АМтм

— OK. OK. Fuck mе (Буває ще так, що зловиш рибу на черв'яка, котрий жер самого короля, а потім поїдаєш рибу, котра зжерла того черв'яка) , — вже зовсім насмішливо, бо й не слухаючи мене, відказав малий, розуміючи, що виграє.

Відповісти на це « fuck уоu » означало б спалити себе відразу, тому я вирішив показати, ніби знітився, й скерувати двобій до перемир'я.

— Oh! Fuck it! — розвів руками. — I guess I'm fucked now [26] Приблизно: «Блін! Здається сьогодні мені пиздець». (І що ти хочеш цим сказати?) .

— You're a fuck-up! [27] Тут: «Ти не в'їжджаєш», хоча саме «fuck up» означає «стули писок». (Нічого, крім ствердження, що король може тріумфально промаршувати кишками жебрака) — в секунді відреагував він.

І оскільки було зрозуміло, що перемога на його боці, всівся у фотель, який йому послужливо підсунули друзі, вже не слухаючи мого жалюгідного муркотіння « You're a fuck off » [28] Тут майже: «Ти роздовбай», хоча саме «fuck off» означає «пішов на хрін». (Ви так, немов читаєте думки) , упевнено й картинно, здійнявши руки, звернувся до всіх:

— Who gives a fuck? [29] По-філософськи: «Хто має трах у цьому світі…» (Нікуди він не дінеться, можете особливо не квапитись)

Товариство зааплодувало і зареготало. Моє « fucked again » [30] За змістом тут «попадалово», що триває в часі. Перекладу не знайдено. (Ти мав би сказати «люблячий батьку», хіба ні?) потонуло в шумі.

Після виснажливої дискусії сушняк досяг такого рівня, ніби я мав повен рот піску. Але оскільки мене все ж визнали за свого, хтось простягнув шклянку води. Довкола мене сновигала тусовка, а я стояв посеред у своєму брудному халаті і почувався повним дурнем, до того ж дурнем хворим. Схоже, й те, й інше було правдою.

Коли молоді повирішували якісь свої проблеми й вирішили, що можна вже звернути увагу й на мене, поблизу виникла невеличка групка ініційованих.

— А батяня в тебе ніштяк, — сказала Молодшому Полі не зовсім, як мені видалося, університетським штилем.

Junior скривився.

— І ішо красівий такой, маладой, — додала Ксена, уже цілком не по-університетськи, обіймаючи, втім, не мене, а малого й усамітнюючись із ним у нововіднайденій лазничці.

— Развєдчіком єщьо можетє бить, — поплескав мене по плечі Діл Дзюпін і притишеним голосом інструктора додав: «Но помні, када прідьотса пригать с поєзда, то толька задам і назад, задам і назад, іначє размажет в пізду».

Здається, це були його останні слова.

І товариство втратило до мене інтерес.

Що ж, може, я ще й красивий, може, і децл молодий, можливо навіть, що ніштяк і що в пизду мене не розмаже, однак Мурашиного Лева з мене так і не вийшло.

Жовтий «катерпіллер» приїжджав іще не раз, до того ж не сам, бо на місці колишнього військового табору (так вдало замаскованого Мурашиним Левом) вирішено було влаштувати дитячий майданчик. І його було влаштовано. І це був чудовий майданчик, адже там, порпаючись у піску, малеча могла знаходити різні цікавинки — артилерійські снаряди, кулі, гранати і гранатомети, уламки гелікоптерів і танків, протипіхотні міни й прилади нічного бачення. А що все воно було несправжнім — виробництва все тієї ж «Тульской фабрики игрушек им. Бой-Желенского», — то забави були цілком безпечними, а в той же час розвивали у дітлахів чуття єдиної родини.

Майданчик користався популярністю. Приходили мами з візочками. Бабусі з більшенькими онуками. Забрідали навіть татусі, щоб одним оком наглядаючи за чадом, іншим почитати газету.

Мирний дух ідилії розливався в повітрі. А оскільки майданчик був віддалений щонайменше на 30 кілометрів від найближчого міста, сюди не добирались агресивні підлітки на своїх гуркотливих «гарлеях», не вештались пияки в пошуках затишної місцинки для пікніку, не пантрували тут загримовані пенсіонерами наркодилери, і що найважливіше — за кілька років у околицях не було помічено жодного маньяка-педофіла.

Зате сюди залітали небаченої вроди птахи, — орнітологи чомусь називають їх грифонами, — й розгрібаючи сильними лапами окультурений ґрунт, витягували з-під землі довжелезні шматки якоїсь своєї поживи.

Зате на газонах мирно паслися зайці, власне кажучи, один заєць, загальний улюбленець; любили його, можливо, за те, що мав шерсть ясно-салатового відтінку.