Володимир Єшкілєв - Візантійська фотографія

Через дві доби Маккон відбудував видіння і поглибив Реконструкцію, він добрався до знаків Жертовника і побачив Сонячне Коло, зроблене із золота, та числові знаки пояснення. Він зробив останнє зусилля, пірнув у сутність цих Чисел, і в мить осяяння був вбитий чабаном-кечуа, якому сподобався одяг п'яного європейця.

В Архіві ложі Мемфісу зберігся запис, зроблений Старшим Адептом паном Теодором Алоізом Вальдштайном у 1781 році. Старший Адепт писав:

«Найдосконаліші шляхи Розуму затьмарюються сумнівами. Два роки тому, в часи передстояння Верховного Мага ложі найдосконалішого Людвіга Йасона Кроулі, дехто з шотландських братів вищих ступенів посвяти став висловлювати підозри відносно фундаментальних джерел Герметичної Традиції Мемфісу.

На одному з ритуалів брати з посвятами Адептів і молодших Магістрів закинули ложі звинувачення у прихованих сатанинських містеріях.

Сер Кроулі погодився перевірити сутність головних Знаків Герметичної Традиції шляхом Реконструкції її прадавніх джерел. Відомо було з книг нічних та секретних, що тубільці іспанського Перу, у наївності своїй, малювали герметичні коди Одинадцятого Ступеня Образності просто на вівтарях храмів. Езотерія індіанців вважається чистою, без домішок інших традицій, і сягає часів Присутнього.

Реконструктором був обраний Семюел Джеремія Маккон, шотландець, носій ступеня „Магістр Храму“. Він був відправлений у Ліму, але загинув, вбитий місцевими грабіжниками. Найуславленіші візіонери ложі визнали, що до загибелі Маккон досяг Одинадцятого ступеня і побачив сутність Сонячного Знаку.

Прикладом цим застерігаю вас, брати у майбутті, не торкатись Початків, перебуваючи у сумніві».

Перелік помилок друкованого оригіналу, помічених та виправлених верстальником електронної версії

Стор. 5: Зизоокий фотограф Ференц обрав для своєї майбутньої фотолабораторії надбудову горішнього поверху (Будинка =>) Будинку Вчителя.

Стор. 15: Він намалював (Антихриства =>) Антихриста — на полотні Князь Жаху виглядав як струнка гола дівчина з червоним волоссям, антрацитовими очима і акуратними персами.

Стор. 20: (Інклюз при у =>) Інклюз у цей час стрибав у скрині і навіть (за свідченням гімназистки) верещав.

Стор. 20: Циганку замкнули суворі лещата влади графині де Ебро, регентки малолітнього Хайме, двадцять дев'ятого володаря замка, і вирвати блудницю з цих лещат не зміг би тепер Найсвятіший Отець у Римі: левиці Кастілії (здобичи бо =>) здобичі-бо не віддають.

Стор. 23: Жорстока страта не піде на користь вашому (регенству =>) регентству.

Стор. 29: Переповнені вмираючими безглуздими звуками вулиці, контейнери із смердючим сміттям у вологих дворах-колодязях, червоне від іржі та дешевої фарби залізо сходів, балконів, труб, агрегати опалювальних систем, що звисають зі стель в кухнях, склались перед ним і обіруч нього у знаки всесвітньої Змови, вмонтованої прадавніми (гроссмейстрами =>) гросмейстерами в павучу геометрію дев'ятимільйонного мурашника.

Стор. 35: Вперше він перейшов з можливого у наявне на північній околиці міста С., городян якого остання війна розвіяла шляхами і кресами (східньоєвропейської =>) східноєвропейської ойкумени; місто С. заселили мешканці (навколишних =>) навколишніх селищ — міське походження Хомського вельми умовне.

Стор. 35: Якби він на власні очі побачив запісковілу сонячність міста С., орнаментованого мокрою білизною та вигорілими (кумачовими =>) кумачевими прапорами, то, напевне, знайшов би для пояснень явищ вульгарного світу слова прості, відкриті.

Стор. 35: Якщо символісти праві, і кожна особистість обтяжена власним цвинтарем вмерлих культур, то (цінностний =>) ціннісний простір Хомського був всіяний кам'яними стовпами сірійських відлюдників в ім'я Христове.

Стор. 38: Дальграно (Джорж =>) Джордж (1626–1687) запропонував проект універсальної мови у праці «Мистецтво знаків» (1661), яка стала одним з фундаментальних творів герменевтики.

Стор. 41: …і предки бойових слонів Рафійської баталії, ті, що бачили цнотливе юне Сонце палеоліту, застогнали у звірячому вирії, оплакуючи (знависнілість =>) знавіснілість праправнуків своїх…

Стор. 43: До кінця життя він зробив дев'ятнадцять таких іграшок у (масшабі =>) масштабі 1 до 500.

Стор. 44: Апофатичність Хомського досягає у «Григоріаді» шляхетного артистизму: подих Безодні Якоба (Бьюме =>) Бьоме, глибини найнижчих регістрів органу, здивування чабана Амоса — все є у цьому тексті.