Ізабелла Сова - Смак свіжої малини

Здесь есть возможность читать онлайн «Ізабелла Сова - Смак свіжої малини» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2005, ISBN: 2005, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Смак свіжої малини: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Смак свіжої малини»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Ізабелла Сова — відома польська письменниця і перекладачка, авторка сенсаційної «ягідної трилогії», що стала бестселером не тільки у Польщі, але й за її межами. Повість «Смак свіжої малини», яка розпочинає трилогію, українською мовою друкується вперше.
Що призводить до того, що такий собі ніякий молодик раптом стає твоєю половинкою? Можливо, замість того, щоб шукати ідеалу, мало б звернутися до лікаря-окуліста? Пластична операція, на яку насмілюється двадцятишестирічна Малина, не позбавляє її страждань. Не допомагають ані подруги, ані ворожка, ані лікарі. І вже зневірившись у щасті, Малина вирішує зробити кар'єру — та негадано зустрічає велике кохання…

Смак свіжої малини — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Смак свіжої малини», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Далеко?

— Дільниця Старовіслянської, два кроки звідси.

— Дорого?

— Тільки 450 злотих плюс квартплата. Зате маєте велику кімнату з кухонною нішею й лазничку. А також інші вигоди.

— Коли можна подивитися? — запитав інший хлопець.

— Найкраще сьогодні, — запропонувала Евка. — Дати вам адресу?

Вони записали і сказали, що зайдуть об одинадцятій. Обидва. Ми пішли наліпити останні два оголошення, аби рушити додому. Треба трохи вирівняти територію.

— Мені здається, вони ковтнули наживку, — озвалась Евка.

— Нічого не кажи, бо зурочиш.

— Зайдемо на мале?

— Але тільки на одне.

Була майже десята, коли ми завернули до «Алхімії». Спокійно вицмулили одне велике. Час повертатися.

— І то негайно. Майже одинадцята.

— Не перебільшуй, — заспокоїла мене Евка. — Ще цілих п'ятнадцять хвилин. Ми дійдемо за п'ять. Зостанеться десять.

— Не знаю, чи встигну прибрати за десять хвилин.

— Зі мною? Легко.

Ми встигли. Розправити накидки. Брудні лахи й папери до шафи. Тарілки, склянки й пательні під ліжко. Ліхтарики для настрою. Похлюпати дезодорантом. Відчинити вікно. Зачесатися. Підкоректувати очі.

— Одинадцята нуль три. Ти маєш блиск для губ?

— Лежить біля цукру. Вони прийдуть?

— Мусять.

Дзвінок. Прийшли.

— Гарно тут у вас. Настрій. Стільки ліхтариків.

— Дякуємо. Хочете побачити лазничку? — я прочинила двері.

— Це і є лазничка? Су-упер, — озвався вищий, здається, Яцек. — Останнім часом я ходив купатися до студентського гуртожитку.

— Ну-у, — притакнув другий. — Улітку ще нічого, а от узимку… Коли ми йшли Алеями в тюрбанах, не було людини, яка не оглянулася б.

— Ми протрималися до березня, — додав Яцек.

— Це і так довго, — з повагою сказала Евка.

— Ну-у, — притакнув товариш Яцека. — В листопаді ми платили тільки по сто злотих. Коли позвозили свій мотлох, власник підвищив іще на двісті. В грудні, коли ми вже осіли, пригнав із новою надбавкою.

— А під час сесії, коли людина не має часу навіть на сон, а що вже казати про пошуки іншого житла, забажав по чотириста з носа. Потім ще наказав нам відгортати сніг, прибирати на сходовій клітці й тягати вугілля.

— Коли він став вимагати поремонтувати дах, ми виїхали.

— Останні місяці спали де прийдеться, але скільки так можна, правда?

Ми з розумінням покивали. Власне, скільки так можна.

— Ну і шукаємо чогось, якоїсь хати чи що, — поінформував нас Яцек.

— І трапили дуже вдало, бо ми саме шукаємо когось до хати, — відказала йому Евка. Хвилину ми стояли мовчки, покивуючи головами. Що ніби зважуємо, розмірковуємо.

— То як, Яцеку? — озвався нижчий. — Беремо, ні?

— Треба підписати якусь угоду чи ви покладетеся на слово скаута?

— Певно, що підписати угоду. Можемо навіть зараз.

Ну і ми взялися до діла. До першої все було готово, угоду на квартиру (від завтра!!!) підписано, тож ми ще заскочили з хлопцями до «Алхімії». Якщо вони ставлять…

Сидимо біля каміна. Цмулимо пивце, покивуючи головами.

— До речі, я не знаю, як тебе звуть, — почав Вальдек.

— Малина.

— Це, мабуть, модне ім'я.

— Це ще чому?

— Я недавно дивився «У ході розмови». Там виступала така наквацяна краля, підтоптана, але ще може бути. І каже, що має доньку Малину.

— Я не дивлюся цю передачу, — відрубала я.

— Я теж, але той кавалок мене реально зацікавив. Раптом виявилося, що та Малина лікується в дурдомі. Її стара в рев, аж уся порозмащувалася. Кажу тобі, труба діло.

Сподіваюся, моїх червоних вух не видко. Добре, що так темно.

— У тебе що, температура? — поцікавився Яцек.

— Може бути. — «Після того що я щойно почула».

— На температуру найліпше гаряче пиво. Замовити тобі?

— Доп'ємо спочатку це.

Отож допиваємо.

— Класна музика, правда? — сказала я. Чого ж отак сидіти, мовчки?

— Може бути, — усміхнувся товариш Яцека, Вальдек.

— З «Матриці».

— Ну, я не знаю, — зізнався Вальдек, куняючи над гальбою.

— Ти не бачив «Матрицю»?

— Я не люблю такі фільми, — пояснив він.

— Але цей і справді хороший, — спробувала заохотити я. — Багато бійок. Стрілянина, гарна дівка у шкіряних штанях.

— Не знаю, може, варто сходити. Але я не люблю кіно, воно мене знуджує. Якось три роки тому пішов та й заснув. Тільки квиток змарнував.

— Ти навіть бойовиків не дивишся?

— Жодних. — Вальдек зробив ковток пива. — Ну, може, щось закину часом у «відак». Якусь комедію. «Тупий і ще тупіший», щось таке.

— Ага, — замислено покивала я.

Сидимо далі, не мовлячи ані слова.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Смак свіжої малини»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Смак свіжої малини» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Смак свіжої малини»

Обсуждение, отзывы о книге «Смак свіжої малини» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x