Валія Киян - Правда про секс. Ілентина

— В чотири роки, це нормальна природна цікавість. До моєї дочки «кавалер» був повз, ще ходити не вмів, мав трохи більше року. Заповз на другий поверх, по дорозі впісявся, по цьому «сліду» й знайшла його мама. Ні говорити, ні ходити ще не вмів, а на дівчаток уже заглядався.

Кулон зітхнув, відійшов до Арія, подумав, повернувся до Ілентини, продовжив розповідь.

— Після того як нам розказали, що то так погано, нам, хлопцям, ще не так, а Олі дуже. Вона потім так заміж і не вийшла. Для неї це стало таким страшним, дали таку установку, що вона не змогла це переступити. Я сам після того на дівчат довго не дивився, ні в школі ні після школи. Аж уже закінчивши інститут, зустрів свою майбутню дружину, і став цікавиться сексом. Так я хлопець, а Олі вони життя скалічили, мені також, але не настільки. А головне, ніхто не рахує себе винним, не розуміє свою вину.

Кулон розповідає дуже емоційно, хвилюється жестикулює. З другого боку вулиці, це бачить його перша дружина, ревнує, придумує якусь причину, підходить. Всі знають, що вона хоче «забрати» Кулона назад до себе від другої дружини, не бачить цього тільки сам Кулон. Вона підійшла, нібито, забрати свою собачку, ніхто не звернув на неї увагу, постояла і змушена була відійти. Кулон в цей час не бачив нічого довкола, згадував.

— Там ще була одна дівчинка, моя «коханка».

— В чотири роки?

— Так. В чотири роки. Сусід побачив, що ми робимо і мене цим шантажував. Така скотина! — Кулон вимовляв з надривом в голосі.

Арій також знайшов, що згадати.

— А знаєш, за що мене вигнали з дитсадка? За сексуальні збочення. Я заглядав дівчаткам в труси. Викликали батьків і більше я в дитсадок не ходив.

Реальність.

На фото коні, аж шкура блищить, кобила з лошам. Киця розмістила це на своїй сторінці.

— Ми були в лісі, раптом з’явилися вони, виникли їхні з великими очима голови. Коли ми від’їжджали, було благання в їх очах.

— Хіба вони не прекрасні? — Похвалив фото Мовчун. Киця продовжила розповідь.

— Я звичне клацнула мобільним телефоном, а яка на дотик прекрасна їхня шерсть! Були красиві! Є красиві!

Схоже що Киця починає любити коней. Я беруся за словники і кидаюся в розмову.

— Марго, ти вже також любитимеш коней. Вони є прекрасні.

— Кицю я тепер називаю Марго, це її друге ім’я і перекладач його тлумачить без проблем, а Кицю тлумач не сприймав, мені приходилося з тим морочиться.

— А як же, вона любить їх давно, — підтримує розмову Кицін друг Пернатий.

— Чому ж тоді приховувала це? Говорила, що в нас з Мовчуном сіно в голові? Дуже гарні коні, ти з Роверистом знайшла їх в лісі?

— Так. Ми їхали і раптом виросли, як з під землі. Гарне лоша з мамою. Мали таку гарну шерсть на дотик!

— У коней дуже гарні довгі вії. І вони ворушать вухами, як локаторами, коли прислуховуються. Дуже гарно! — Написала я. Щось мій перекладач «замішав» в реченні з вухами, мене стали поправляти зразу з трьох сторін.

— Пане Іване, коні стрижуть вухами, коли слухають, прислуховуються уважніше. — Так мене поправила Сабріна. Не зрозуміло чому, на мій захист стала Вода.

— Іван, в такий короткий час науки польської мови, то ти будеш мати ще трудності коли коні стрижуть, а коли ворушать вухами. Ми то розуміємо.

— Падаю зі сміху. Прямо іржу, як тлумач перекручує деякі звороти. Часом видає навіть протилежне, але найчастіше дуже весело.

— Киця розвеселилася.

— Також сміюся, щоб не повторити «ржу», але він і так добре справляється, дає собі раду.

Мені, звичайно приємно, коли мене хвалять, тільки я так і незрозуміла, що їх розвеселило. Трохи на те натякнула Сабріна.

— За умови, що довгі вії повертаються вухами, звичайно, як локаторами. Я щоразу більше обожнюю тлумач Івана.

Коли і Мовчун став на мій захист, я запідозрила, якусь каверзу перекладача, тільки яку?

— Іван, все є дуже добре, «локаторами» від локалізація, так стрижуть, або обертають вухами. То не локатор до помешкання.

Такого довгого речення в Мовчуна, я давно не бачила. Що ж у них за локатори в будинках, що їм так весело?

— Мовчун, що я в тих «локаторах» написав не так? Бачу, що ти мене розумієш. Так коні «прядуть» вухами.

— Прядуть Віслу, Прядуть Ватру! — Поправляє мене Сабріна.

— Знову щось не так?

— Кохаю Пана, Пана Івана! — Тепер мене кохає і Сабріна.

Пернатий розповів як коні стрижуть вухами, а зачіску стрижуть ножицями. Мовчун згадав слова пісеньки, де «прядуть прядуть шовкові ниточки». Мене дуже зворушило. І коли Руна, стала ображати мої любимі «шовкові ниточки», написавши.