Мирослав Дочинець - Вічник

Дивлюся на образи діда, матері, сестер, на їх онуків і правнуків – і здається, що я на цьому світі був завжди. І буду вічно. Як той камінь. Камінь терпіння.

Мене називають вічником, знатником, відуном. Але що я знаю? Що я відаю? Хіба лише те, що я занесена вітром часу порошина якоїсь Галактики; жива порошина, що у вирі земного життя затвердла в перлину вічности, аби колись знову засвітитися зоряною крихіткою в небесному безмір'ї.

Так, я – вічник...

Волею прихильної долі отим «новинарем», що на мукачівських пагорбах удячно всотував його науку життя, був я. Таки справдилося віщування вчителя: обіцяна копійка перевернулася. Прийшов час перелити ті мудрі казання в книжне письмо. І зараз це я радо сповняю, покликавши собі на поміч серце. Може, бодай на дрібку примножиться довкола світла, знання і радості...

Інакше для чого мордувати руку й нищити папір?!

Доки ми пам'ятаємо, доки нас пам'ятають – доти живе закон Вічності.

Весна – літо – осінь 2010. Хуст – Мукачево – о. Кріт – с. Косино

Амбрела – парасолька.

Бакун – ґатунок тютюну.

Бинда – стрічка.

Бирів – староста, сільський голова.

Бобальки – послід.

Бовт – крамниця.

Бовч – водяна вирва.

Боканчі – черевики.

Боргаза (угор.) – будиночок у винограднику.

Бриндак – комаха, жук.

Бубка – лялька.

Верти – кинути.

Вид – обличчя.

Визір – вікно.

Вицір – усміх.

Воробок – горобець.

Гайник – лісник.

Гаті – штани.

Гертика – туберкульоз.

Гія – треба, потрібно.

Грань – жар.

Грифлик – вуглик для писання.

Гойкати – гукати, кричати.

Грозно – виноград.

Дараб – ділянка, наділ.

Дараба – дерев'яний пліт.

Дебрі – глушина.

Джеряпин – ялівцевий кущ.

Дзяма – бульйон, юшка.

Деревище – труна.

Дикунок – окоп, рів.

Дітвацтво – дитинство.

Доган – тютюн.

Драчина – колючки, бур'янище.

Жеб – кишеня.

Жінчовка – жіночка.

Заревана – заплакана.

Заскомтати – залоскотати.

Збайлувати – скуштувати.

Звідати – питати.

Кадуб – джерело, криниця.

Кадь – діжка.

Калапик – капелюшок.

Караник – жертва, бідолаха.

Каріка – кільце.

Каруца – двоколісний віз.

Квасна вода – мінеральна вода.

Кериня – закваска.

Килавий – немічний, той, що має грижу.

Кітвиця – якір.

Кліпки – вії.

Ковбан – колода.

Копилець – байстрюк.

Коцка – квадратний шматок.

Кочіш – візник.

Кочія – бричка, фіакр.

Кротон – закарпатський силач.

Крумплина – картоплина.

Лазиво – драбина.

Лудно – нудно, одиноко.

Майстершик – інструменти.

Мари – ноші.

Матура – випускні іспити.

Мацур – кіт.

Машінгвер – кулемет.

Мелайний токан – кукурудзяна страва, мамалига.

Миндра (рум.) – горілка.

Мочило – водойма.

Наремний – свавільний, одчайдушний.

Нігда – ніколи.

Ногавиці – штани.

Новинка – газета.

Нотар – староста, голова села.

Нотис – нотатник, зошит.

Нута – мелодія.

Няньо – тато.

Обленний – улесливий, приємний.

Облок (угор.) – вікно.

Окрест – округ, район.

Падамент – підлога.

Паленка – горілка.

Паніка – пані.

Писячки – собаче лайно.

Підправити – тут збезчестити.

Піпа – люлька.

Пішник – стежина.

Плай – гірська стежка.

Погарчик – скляночка, чарка.

Пой – ходи сюди.

Поливка – юшка, бульйон.

Потя – пташка.

Припутник – подорожник.

Пришта – біда.

Путик – стежка.

Пушка – рушниця.

Ріща – зарослі, кущі.

Ровінь – рівнина, долина.

Селитва – житло.

Серенча – щастя, удача.

Сиротюк, сирохман – підліток, хлопець.

Скіпці – саджанці.

Сокотити – берегти.

Сомар – осел.

Смолавка – нежить, застуда.

Сукман – сукня.

Сурдик – куток, місцина.

Табла – плита.

Тайстрина – торбина.

Ташка – сумка.

Твар – обличчя.

Темниця – тюрма.

Тримле – тримає.

Уйош – піджак.

Умлівока – миттєво.

Упровід – похоронна процесія.

Файта – рід, родина.

Факля – факел.

Фірганок – фіранка.

Фоштер – лісник.

Фраїрка – наречена, кохана.

Хамник – гайок.

Хожаї – походи, мандри.

Цвінкель – курок.

Цигаретлик – сигарета.

Цімбор – друг, приятель.

Ціфрована – різьблена, цяцькована.

Цуря – одяг.

Цюпа – в'язниця.

Читавий – крупний, чималий.

Чінгови – дзвіночки.

Чічка – квітка.

Шіковно – хутко.

Шкатуля – скринька, коробка.

Штармак – ставний.

Штрека – колія.

Яперка – шовковиця.