Сергій Жадан - Месопотамія

Уночі Алла ніяк не могла заснути, будила його, витягала зі сну. Прокидаючись, він не розумів, де знаходиться, відразу ж думав про Чорного, потім на дотик упізнавав її, заспокоювався, просив принести води. Ще просив розповісти про батьків, цікаво, думав, що в неї з династією, чого від неї хотіли.

— Тата я не пам'ятаю, — розповіла вона. — Коли він загинув, я ще не ходила до школи.

— Пілот? — запитав дипломатично Юра.

— Угу, — підтвердила Алла. — Випробувач. Двічі лікувався в ЛТП.

— Ясно, — з повагою відповів Юра.

— Я з вітчимом завжди товаришувала, — продовжила вона. — Але з ним теж щось зробилося. Працює садівником за містом. Розмовляє з деревами.

— Може, йому просто поговорити хочеться, — припустив Юра.

— Ясно, що хочеться, — погодилась вона. — Він у в'єтнамців працює. Не з в'єтнамцями ж йому розмовляти. Краще вже з грушами.

На ранок, повернувшись до палати, Юра спробував розговорити молодого. Той відповідав коротко й жорстко, на контакт не йшов. Схоже, злився. Навіть Валера замовк, сидів і спостерігав зі свого ліжка, що відбувається. Юра не став тиснути. Добре, подумав, розберемось. Накинув сорочку, пішов на перекур. Коло фонтана Валера його наздогнав.

— Що з молодим? — запитав.

— Біситься, — пояснив Юра.

— Через сестру?

— Ну.

— Я так і подумав, — зрозумів Валера. — Що робити будеш?

— Доведеться одружитися, — сказав Юра.

— Ти що? — жахнувся старий. — Ти що, Юр? Ти бачив? Ти бачив її? — перепитав із жахом.

— Темно було, — віджартувався Юра.

— У неї точно хтось є, — відчайдушно шепотів Валера. — у такої жінки не може нікого не бути. Вам усім голови повідбивають — і тобі, і молодому.

— Молодому за що? — не зрозумів Юра.

— За компанію. Я тобі кажу, — не міг заспокоїтись Валера. — Точно хтось є. Ти подивись, яка вона обережна.

— Ну, вона на роботі.

— Чорта з два, — не погодився Валера. — Я на роботі знаєш що робив? І хто мені що казав? Ось побачиш, — шепотів він, боязко озираючись навколо. — Є тільки один спосіб, — сказав змовницьки.

— Ну? — Юра викинув недопалок.

— Втечи з нею.

— Куди?

— Куди-небудь. Подалі. Ми з моєю першою дружиною так і зробили. Я тобі фото показував?

— Своє?

— Її.

— Показував.

— Ну ось. Я її вкрав. Просто з репетиції. Тигрів потім пожежники ловили.

— Ну?

— Втекли. У Крим. Але через місяць повернулись.

— Тигри?

— Ми.

— Для чого?

— Для чого? — перепитав Валера. — Сам не знаю. Злякались, запанікували. Вирішили, хай усе буде, як раніше. І все стало, як раніше. Себто погано. А ось ти не повернешся. Ти зможеш.

— Не хочу я нікуди тікати, — занервував Юра. — Мені й тут добре.

— Тут? — Валера кивнув головою на диспансер. — Тут тобі добре?

— З ким ти взагалі живеш? — запитав її Юра за кілька днів. Вона знову була на чергуванні, вони сиділи в темній кімнаті, він курив, навіть не виходячи надвір. Візьму, думав, і спалю тут усе разом із контингентом.

— У мене вдома є тварини, — пояснила Алла.

— Ясно. Як тебе називали в дитинстві?

— О, — засміялась вона. — У мене було фантастичне ім'я. Мене всі називали Акулою.

— Це через домашніх тварин?

— Через посмішку, — пояснила Алла. — У мене була особлива посмішка. І купа друзів. У школі я ледь не вийшла заміж. У нас усі рано закохуються. Особливо жінки. Він був на пару років за мене старшим. Ось як ти, — вона торкнулася в темряві його волосся. Юра здригнувся. — Тому в нас нічого не вийшло. Я переживала, думала, що це мені кара за погану поведінку. Ще він був боксером. Тоді я взяла й переспала з усіма його друзями.

— З усіма відразу? — не зрозумів Юра.

— З усіма по черзі.

— Любиш бокс? — поцікавився Юра.

— Ладно тобі, — образилась Алла.

Юра докурив, повернувся в палату. Сказав, що сусіди нервують, коли він не ночує вдома.

Кілька днів її не було. Юра пішов до лікаря — той пояснив, що відпросилася, щось із батьком. Юра уявив, як вони на пару з вітчимом стоять і розмовляють із фруктовими деревами. Добре було б справді її забрати звідси, подумав. А то як студенти — спимо на розкладачці. З іншого боку, востаннє жінка затрималась у нього на довший час років п'ять тому. Забрали її санітари. Юра не був певен, чи готовий до аж настільки серйозних стосунків.

Молодий заспокоївся, тримав свої образи та підозри при собі. Юри уникав, більше спілкувався з циркачем. Циркач, своєю чергою, молодого оминав, чіплявся до Юри, а коли той брався за «Національну географію», волів просто походити коридорами, заважаючи персоналу.