Жозе Сарамаґо: Євангелія від Ісуса Христа

Тож слідом за Йосипом, котрий показував дорогу, вийшли троє посланців, Авіатар, Дотаїм і Закхій, ми називаємо тут їхні імена лише для того, щоб усунути будь-яке звинувачення в історичному обмані, яке могли б висунути проти нас ті, хто довідався про ці факти з інших джерел, можливо, більше освячених традицією, але з цієї причини не більш вірогідних. А коли ми назвемо імена, довівши в такий спосіб існування історичних персонажів, що їх носили, то подібні сумніви втратять велику частку своєї сили, хай навіть не будуть цілком спростовані. А позаяк далеко не щодня на вулицю виходять троє поважних старійшин, яких так легко впізнати за особливою врочистістю їхньої ходи, за розмаяними на вітрі туніками й бородами, то незабаром навколо них зібралася зграя дітлахів, які, з огляду на крайнощі поведінки, притаманні їхньому віку, з реготом, криками та вистрибуваннями супроводжували повноважних представників синагоги до самого дому Йосипа, неабияк роздратованого тим, що через цей галасливий супровід про прихід до нього старійшин стало відомо всім. Приваблені криками, жінки з ближніх осель вибігали на вулицю й посилали своїх дітей розвідати, що то за гурт людей з’юрмився біля воріт будинку їхньої сусідки Марії. Але нічого довідатися їм не вдалося, бо до хати увійшли тільки господар і троє посланців. Перед усіма іншими двері зачинилися, і жодна з цікавих жінок Назарета до самого сьогоднішнього дня не знає, що ж тоді відбулося в домі теслі Йосипа. А що не задоволена цікавість завжди розпалює уяву, то жебрак, якого ніхто ніколи не бачив, перетворився на злодія та грабіжника, й це було великою несправедливістю, бо янгол — але ви нікому не кажіть, що то був янгол — нічого не вкрав, а з’їв він те, що йому дали, а, крім того, ще й залишив таку собі надприродну заставу. І поки двоє старших за віком посланців синагоги розпитували Марію, трохи молодший від них Закхій пішов розпитувати сусідів про жебрака, чию зовнішність та інші ознаки описала їм дружина теслі, але жодна сусідка нічого не змогла йому розповісти, бо, ні, шановний пане, я не бачила ніякого жебрака, а якщо він справді проминув мій дім, то не постукав у мої двері, то був, певно, мандрівний злодій, який, побачивши, що в домі люди, прикидався жебраком і йшов собі геть, до таких хитрощів жебраки вдаються ще відтоді, як світ став світом.

Коли Закхій, нічого не довідавшись, повернувся в дім Йосипа, Марія уже втретє або вчетверте розповідала про те, що нам уже відомо. Вони всі перебували в хаті, Марія стояла перед старійшинами, наче підсудна, чашка стояла на підлозі, а в ній, мов живе серце, пульсувала мерехтливим світлом загадкова земля. Йосип сидів трохи збоку, а старійшини — перед Марією, наче судді, і сказав Дотаїм, середній за віком: Ти не думай, що ми не віримо, жінко, в те, що ти нам розповідаєш, але ж ти єдина людина, яка бачила того чоловіка, якщо то справді був чоловік, твій чоловік лише чув його голос і більш нічого про нього не знає, й ось тепер прийшов Закхій і каже, ніби жодна з твоїх сусідок його не бачила. Я закликаю Господа у свідки, що уста мої кажуть правду. Ти кажеш правду, але чи всю правду? Я готова випити гірку воду, й тоді Господь підтвердить, що я кажу правду. Випробування гіркою водою призначене для жінок, яких підозрюють у подружній зраді, а ти не могла зрадити свого чоловіка, Маріє, ти не мала на це часу. Брехня — те саме, що й подружня невірність. Не зовсім так. Мої уста не зраджують правду, як і я не зраджую чоловіка. І тоді заговорив Авіатар, найстарший серед трьох старійшин, і сказав: Ми не станемо далі тебе допитувати, Господь заплатить тобі сім разів за ту правду, яку ти нам сказала, і сім разів по сім примусить тебе відповісти за брехню, якщо ти нам збрехала. Він замовк і якийсь час сидів мовчки, а тоді промовив, звертаючись до Закхія та Дотаїма: Що нам робити з цією землею, що світиться, обачність вимагає не залишати її тут, адже це можуть бути підступи диявола. Сказав Дотаїм: Треба повернути землю туди, звідки її взято, щоб вона стала темною, такою, якою раніше була. Але Закхій йому заперечив: Ми не знаємо, ким був той жебрак, не знаємо також, чому побачити його змогла тільки Марія, і не знаємо, що це має означати, коли земля починає світитися на дні чашки. Сказав Дотаїм: Відвезімо її в пустелю й розкидаймо там, далеко від людей, щоб її розвіяло вітром на великому просторі і прибило дощем. Сказав Закхій: Якщо ця земля має принести щастя, то нехай залишається там, де вона є, а якщо ж навпаки, вона принесе лихо, то нехай воно спіткає тих, кого було обрано для того, щоб воно їх спіткало. Авіатар запитав: А що ти пропонуєш у такому разі? Сказав Закхій: Викопаймо тут яму й покладімо чашку на її дно, накривши її кришкою, щоб земля, яка в ній, не змішалася з природною землею; добро, навіть будучи заритим, не пропаде, а лихо матиме меншу силу, якщо його заховати від людських поглядів. Сказав Авіатар: А що думаєш ти, Дотаїме, і той йому відповів: Мені до вподоби пропозиція Закхія, зробімо так, як він каже. І тоді промовив Авіатар, звертаючись до Марії: Відійди, жінко, і ми все зробимо як годиться. А куди ж мені відійти, запитала вона, а Йосип мовив, опанований несподіваною тривогою: Якщо ми зариємо цю чашку, то зариймо її надворі, я не зможу спати, якщо відчуватиму під собою світло. Сказав Авіатар: Роби, як знаєш, і додав, звертаючись до Марії: Залишайся тут. Чоловіки вийшли на подвір’я, Закхій ніс миску. Незабаром почулися удари мотикою, знову й знову — то Йосип копав яму, а через кілька хвилин почувся голос Авіатара, який сказав: Годі копати, глибина вже достатня. Марія визирнула надвір крізь щілину у дверях і побачила, що чоловік накрив чашку черепком від глека, засунув її на всю довжину руки в яму, а тоді випростався, знову взяв мотику, засипав яму, а землю, якою він її засипав, притоптав ногами.