Жозе Сарамаґо - Євангелія від Ісуса Христа

Звідти Ісуса повели на пагорб, який називався Голгофою, а що ноги в нього підламувалися під вагою перекладини, хоч він і був міцний тілом, то центуріон покликав перехожого, який необачно зупинився, щоб подивитися на процесію, й наказав йому допомогти засудженому. Ну а про освистування та глузи, якими проводжала Ісуса юрба, і про те, що юрба була великою, ми вже писали. Писали ми й про те, що мало хто висловлював співчуття до засудженого, хоч були й такі. Що ж до учнів, то вони йдуть у натовпі, й щойно якась жінка запитала Петра: А ти не з тих, що були з ним? — і Петро відповів: Я — ні, й поквапився заховатися за спинами людей, але незабаром знову зустрів ту жінку і знову їй сказав: Я — ні, але, як відомо, Бог трійцю любить, то Петрові ще раз поставили таке запитання, й утретє він відповів: Я — ні. Жінки підіймаються на гору по обидва боки від Ісуса, й Марія Магдалина серед тих, хто до нього найближче, але зовсім близько підійти вона не може, бо легіонери не пускають, так само не підпускають вони близько нікого, ані чоловіків, ані жінок, до того місця, де височать три хрести, на двох уже висять двоє покараних, що виють, кричать і плачуть від болю, а третій, високий і прямовисний, наче колона, яка підтримує склепіння небес, стоїть посередині й чекає на свою жертву. Легіонери наказали Ісусові, щоб він ліг, і він підкорився, вони розкинули йому руки на перекладині, й коли перший цвях під ударами молотка пронизав йому зап’ясток між двома кістками, час із запаморочливою швидкістю побіг назад, й Ісус відчув той самий біль, який колись відчув його батько, побачив себе таким, яким побачив колись його, розп’ятим у Сефорисі, потім цвях пробив його другий зап’ясток, і відразу стали роздиратися шкіра та м’ясо, коли перекладину почали ривками підіймати вгору на вершину стовпа, і вся вага його тіла повисла на тонких кістках, і він відчув навіть полегкість, коли його ноги підгорнули вгору, й третій цвях пробив йому ступні, тепер для нього все позаду, йому залишилося тільки чекати смерті.

Ісус помирає, помирає, і життя вже виходить із нього, коли несподівано склепіння неба в нього над головою розколюється і з’являється Бог, одягнений так само, як тоді, коли вони з ним сиділи в одному човні, і його голос гримить над усією землею, коли він каже: Ти Син мій улюблений, до тебе прихильна душа моя! І тоді Ісус зрозумів, що він став жертвою обману, як те ягнятко, яке несуть на вівтар, що від першопочатку часів було призначено, що життя його урветься саме так, і, згадавши про річку крові та страждань, яка почне витікати з нього, а потім затопить усю землю, він закричав у розколоті небеса, з яких йому усміхався Бог: Люди, простіть йому, бо він не відає, що робить! Потім у напівмертвому забутті він побачив Назарет і свого батька, який казав йому, знизуючи плечима й теж усміхаючись: Ані я не можу поставити тобі всі запитання, ані ти не можеш дати мені всі відповіді. У ньому ще жевріли рештки життя, коли він відчув, як освіжила йому уста губка, намочена у воді та в оцті, й, подивившись униз, побачив чоловіка, який ішов геть із відром у руках і жердиною на плечі. Але він уже не встиг побачити на землі чорну глиняну чашку, в яку стікала його кров.

Жозе Сарамаґо (народився 1922 р.) — один з найвидатніших письменників сучасної Португалії, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури 1998 року. Його твори — численні есеї, романи, п'єси, вірші — видані більш ніж 20 мовами світу. «Євангелія від Ісуса Христа» (1991), мабуть, одна із найскандальніших книжок XX століття. Церква визнала її образливою для католиків, однак саме за цей роман автор одержав Нобелівську премію. Сарамаґо зумів дати власне — глибоке та оригінальне — трактування епізодів Нового Завіту. Автор позбавляє Ісуса героїки, показуючи його перш за все людиною з її бідами та сумнівами, бажаннями та помилками. Роман «Євангелія від Ісуса Христа» перекладений майже всіма європейськими мовами і близько 20 разів перевидавався на батьківщині письменника.

Притча про милосердного самарянина (див. Євангелія від Луки, 10. 20–36). (Тут і далі виноски, позначені цифрою, — це примітки перекладача.)

Маєвтика — опрацьований Сократом метод ставити навідні запитання.

Вигук, яким славили Вакха під час античних торжеств.