Наталка Сняданко - Фрау Мюллер не налаштована платити більше

У заробітчан відвідини розпродажів були чи не єдиною розвагою й забирали увесь вільний час, а також залишки й так обмеженого вільного простору в помешканнях. Соломія часто скаржилася, що відвідини супермаркетів з’їдають усі заощадження, бо як вона не намагається купувати лише за найнижчими цінами, але, потрапивши до магазину, відразу ж усвідомлює, скільки всього бракує їй, Остапчикові, мамі, яка залишилася з сином, тож у результаті кожних таких відвідин опиняється без грошей і виходить із магазину глибоко нещасною, бо що більше й дешевше їй вдається купити, то чіткішим стає усвідомлення, скільки всього вкрай необхідного так і залишилося стояти на полицях.

У Христини спершу все було так само, але віднедавна вона почувалася в супермаркеті, як біля щедро накритого столу, коли від усвідомлення, що наїдків і напоїв занадто багато і не вдасться спробувати навіть половини, раптово пропадає апетит і їсти не хочеться взагалі, а в голові залишається лише одна думка — що завтра від усіх цих смаколиків буде дуже погано. І ця думка стає настільки нав’язливою, що домінує над усіма іншими й остаточно псує задоволення від застілля. Так і всі її потреби купувати щось різко скорочувалися, коли вона потрапляла поміж безкінечних полиць та вітрин, де надмірність пропозиції, здавалося, робила сумнівним будь-яке рішення на користь того чи іншого предмету, марки, ціни, а водночас перетворювала задоволення від купівлі на тортури вибору.

Так само складно було Христині вибрати книгу для читання в чужій, незнайомій їй бібліотеці. Або в публічній бібліотеці, де книги були розташовані за алфавітом чи за темою, а не в спеціально вигаданому кимось порядку. Скажімо, у будинку її понеділкових господарів книги ставили за роками їх придбання, бо не робили випадкових покупок і завжди пам’ятали, коли приблизно могли придбати ту чи іншу книгу. Витираючи пилюку, вона все частіше поринала у вивчення назв, за якими стояли події життя господарів, і намагалася відчитати, що відбувалося в цій сім’ї, коли вони купили ось таке видання «Чарівної гори» Томаса Манна — народження першої дитини? Другої? А що спонукало придбати повне зібрання книг Достоєвського? Сварка? Зрада? Нудьга? Надто холодна зима? Поволі це навіть дозволило їй примиритися з процедурою витирання пилу з книг і сприймати її не так негативно, як раніше. Особливо коли не забувала ковтнути перед тим таблетку від алергії.

Раніше Христині також здавалося, що її оточує безліч украй необхідних речей і потрібно докласти всіх зусиль, аби заволодіти хоча б частиною з них. Тоді їй здавалося, що кожна нова річ чи запаси продуктів вивільняють її час і зусилля в майбутньому. І її шафи тоді теж були повні якихось цілковито непотрібних, куплених випадково речей, про які вона відразу ж забувала.

Тепер вона розуміла, що справа тут радше в якихось неусвідомлених до кінця механізмах, що керують психікою. Її психіка незалежно від неї самої встановила собі бар’єр бідності, як тепер подумки називала це Христина. Усі товари, які коштували менше цієї суми, були позначені таким чином як «дозволені», а всі, які коштували дорожче, — як заборонені. Але механізм цей не був однозначним і боровся сам із собою, тому купити одні джинси, скажімо, за 40 євро, забороняв, а три пари по десять євро — дозволяв. На «заощаджену» десятку купувалося вже щось зовсім зайве, скажімо, четвертий запасний гаманець — лише тому, що раніше він коштував 50 євро, а тепер — 9.90. І таким чином замість омріяних джинсів, які продовжували вважатися недосяжно дорогими, Христина ставала власницею чотирьох придбаних абсолютно без потреби речей, які знаходили своє місце на полиці в шафі й чекали нагоди, поки їх одягнуть раз чи два, а потім замінять такими ж випадковими вже з іншої колекції. Вона намагалася переконати сама себе, що насправді не просто шкодує грошей на дорожчі речі, а намагається думати про перспективу, про те, у чому ходитиме та що їстиме завтра чи післязавтра. Потім намагалася виправдати себе, що надмірна тяга до купівлі непотрібних речей є простою компенсацією за роки, проведені без можливості купувати те, що хочеш. Але насправді вона просто зависала між копирсанням у минулому та підготовкою себе до майбутнього, а теперішнього уникала, щоб не опинитися перед необхідністю робити вибір уже і зараз, прожити момент раз і назавжди, не залишати собі ілюзії, що щось можна переписати начисто, підготувати себе до невідомості, прийняти наперед складні рішення, уникнути проблем, про появу яких ще не знаєш.