Олексiй Чупа: 10 слів про Вітчизну

І хоч вона залишила свою Прагу, кілька найближчих друзів, коханців, приятелів і прихильників досі бережуть пам’ять про Кохановську. Кожен, хто, ідучи при початку вулиці Намисловської, випадково кине погляд у садочок при будинку, побачить простий, але зворушливий пам’ятник у зелених глибинах за огорожею: молода жінка читає при столику книгу, а біля її ніг сидить великий нашорошеовухий котяра.

Ця історія завершилася саме так, хоча могла взагалі не мати кінця. Роман із Кохановською спокійно живуть біля моря, Пілсудський днями пропадає на пляжі, вдивляючись у хвилі і сріблясті спини риб, що стрілами пролітають у воді. Він став уже зовсім своїм у цьому маленькому містечку, і ніхто б не сказав, що він емігрант, якби його з вухами не виказувало те, що він досі муркоче, як корінний варшав’як: «Warrr, warrr, warrr».

«Люди здаються дивними, коли ти мандрівник, обличчя здаються потворними» (фраза з пісні гурту «The Doors»). — Тут і далі примітки редактора.

Перукар ( польськ .).

Псував, ламав ( суч. сленг .).

Чай ( польськ. ).

Лобове скло ( суч. жарг. ).

Закладу ( польськ. ).

— Я так тішуся, що ти мене зараз упіймала. Я дуже скучив за тобою.

— А я також за тобою, знаєш (польськ.).

Невідома земля ( лат. ).

Східні околиці ( польськ. ).

Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької.

Парк імені Івана Франка, або ж парк Костюшка.

Кав’ярня на вул. Вірменській у Львові.