LibCat » Книги » Проза » Современная проза » Анна Шпилевська - Симфонія хаосу

Анна Шпилевська - Симфонія хаосу

Здесь есть возможность читать онлайн «Анна Шпилевська - Симфонія хаосу» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Острог-Рівне, Год выпуска: 2013, Жанр: Современная проза, Поэзия, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Читать книгу

Название:
Симфонія хаосу
Автор:
Анна Шпилевська
Жанр:
Современная проза / Поэзия / на украинском языке
Год:
2013
Город:
Острог-Рівне
ISBN:
нет данных
Рейтинг книги:
4 / 5. Голосов: 1
Избранное:

Добавить в избранное
Отзывы:
Написать комментарий
Ваша оценка:
- 80
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5

Симфонія хаосу: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Симфонія хаосу»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Симфонія хаосу» – перша збірка молодої авторки. Книга містить декілька невеликих повістей, оповідань-замальовок, міні-есеїв, написаних чудовою мовою, місцями - гуцульським діалектом. Письменниця експериментує з різними темами – від містичних мотивів старих легенд до сучасних реалій буття з їх непростими моральними проблемами. Видання здійснено за кошти грантів голів Рівненських облдержадміністрації та облради.

Симфонія хаосу — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Симфонія хаосу», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема

Шрифт:

↓

↑

Сбросить

Интервал:

↓

↑

Закладка:

Сделать

Я люблю мінімалізм.

Щоб день пройшов швидко, день, що втомлює тебе, а коли поруч людина, без якої неможливе життя — розтягнувся на міні-частини. А ще я люблю маленьку душу. Коротку, лаконічну, закриту для загалу та чужого сприйняття, але в найменшому кутику — щедру й теплу, як ясне сонце. Щоб жила у кінчиках пальців, а енергія струмом била із очей, натякаючи на легкий комізм.

Я люблю мінімалізм.

І маленькі бісики, що пускаєш ти із своїх зіниць.

— Маленька, — скажеш. — Годі вигадувати. Йди до мене!

Хочу заперечити:

— Я люблю мі... — а ти закриваєш мої вуста своїм маленьким поцілунком...

Не пишіть у печалі листів

Не пишіть у печалі листів!
Небо втратило синю барву...
Вони мають кричати про біль,
Адресат лиш отримає скаргу.

Не пишіть таких довгих послань,
Чи усе ж напишіть — одне слово.
Та воно, наче пломінь в устах,
Ще жеврітиме, наче розмова.

Напишіть лиш банальне: "Люблю!"
Небо світиться барвами ночі.
Не пишіть лиш печальних, молю —
Люди надто в душі кришталю
Розбивали, а серце — не хоче...

Давай розфарбуємо небо

Давай розфарбуємо небо
Суцвіттям барвистих... проклять?
Давай поламаємо кредо,
Заплакані дні — не болять.

І рани загояться скоро,
Ті рани з вогнем, що печуть,
А серце, до болю прозоре,
Нас просить: "Назавжди забудь!"

Давай ми забудем про відстань,
Любов нам розкаже всю суть.
Давай розфарбуємо небо!
Чуттями, що пристрасть несуть...

Я glissando зроблю на твоєму зап’ястку…

Я glissando зроблю на твоєму зап’ястку,
Крещендуючи біль твій, закину в пітьму.
Затихаю... Сміюсь. Запроторю у пастку.
Із очей золотистих вогонь заберу.

Ritenuto хвилин, що у вічність полине,
Колихнеться увись і з rubato впаде...
Закричу і затихну. Та Forte загине
I Piano із вуст пролуна золоте...

В темпі Presto тобі намалюю веселку
І роялем озвуся, тремтінням спалю.
Я glissando зроблю на твоєму зап’ястку.
Pianissimo скаже, як сильно тебе я люблю...

Пуантилізм

Валіза. Поїзд. Час. Літа.
Твій фрак. Метелик. Туфлі. Ноти.
Рояль. Кохання у листах.
Твій дух. Печаль. Залізний дотик.

Мотив. Чи фраза. Твій романс.
Ноктюрн. Вокал. І голос дивний.
Співай! Танцюй наш ніжний вальс.
Люби. Проси. Чекаю. Відстань.

Валіза. Час. Любов. Роки
Чекати я вже перестала...
Щомить — мов дотик до руки...
Самотність. Біль. Тебе — немає.

Вечірній Львів

Вечірній Львів. Нічна печаль.
Цілунок мрії. Теплий вечір.
Бажання скинути вуаль
Цих таємниць на сильні плечі.

Театр оперний — як птах,
Що ледь зірветься — й мчить у вічність.
І ця ж самотність у вустах,
Що її просиш розділити...

Терпке чуття в душі живе
І струм у тілі — мов з бруківки.
Каблук розпечений впаде
У запах ночі. В теплий відчай.

Вечірний Ринок. Площа снів.
Стара частина. Кава. Ніжність.
Твій дотик, щирий, мов заплів
В моє волосся щось одвічне.

Я маю карту, в ній — вино,
Твоїх очей п’янка безодня...
Мій Львів вирує, фресок дно
Чи з храмів праведних вікно
Нам спогад ніжний подарує...

ДУША

(ЗАМІСТЬ КОНКЛЮЗІї)

Людська душа — це прірва, у якій немає місця таємницям. Таємницям чиїмось, лише своїх. Бо коли вичерпається джерело цих сакральних цінностей — виповниться кінець тому началу, тому єству людському і неперервній мрії всього безсмертя — життю. Передовсім, вважаючи таємниці своїми, ми показуємо слабкість загалу, що не зуміли втаємничити те, що маємо у душі. Просто-простісінько падаємо на снігову безодню зимового снігу, граючись у піжмурки із долею. Ми радіємо кожній хвилині, що не змарнована навмисно, лише з користю. Так легко іноді підійти, притулитись до рідної щоки і на усмішці сказати "Люблю тебе..."

Не ця таємниця криється у свобідних рухах йогів, що намагаються втримати сакральну енергію, не та, що говорить нам про красу навколишнього світу, коли ми дивимося на квітку. Наша свобода — у думках, втаємничених, знаних тільки нами, у молитві, що її промовляємо до Бога, у широких полонинах Карпатських гір із бурхливими потоками, що стрімко летять униз і гомонять про бажання, які реалізуються із Божою поміччю. Наші таємниці відомі лише одному й вічному, найвеличнішому і наймогутнішому мільйонерові наших доль — Богові. Лише він знає, як наставити людину на путь істинний, як не загубитися у цьому світі суцільних таємниць. Розповівши Йому своє найсокровенніше, ти отримаєш взамін розуміння і впевненість, що він нікому не повідає твою таємницю. Вона криється в глибині нашої свідомості. Містична та непередбачувана, як єство людини, яка знає таїну молитви...