— І шо вона сказала? — почала допитуватися Кристал.
— Та шо, сказала, шо ше прийде, — відповіла Террі.
Кристал мала недобрі передчуття. Колишня їхня соціальна працівниця воліла не надто втручатися в життя родини Відонів. Була якась розгублена й нерішуча, забувала їхні імена, плутала їх з іншими своїми клієнтами і заглядала до них щодва тижні просто для галочки, можливо, щоб перевірити, чи Роббі й досі ще живий.
Нова загроза зіпсувала Кристал настрій. Коли Террі бувала в нормальному стані, вона остерігалася доньчиного гніву й покірно виконувала усі її накази. Користуючись своєю тимчасовою владою, Кристал звеліла матері одягти якийсь пристойніший одяг, змусила Роббі перебратися в чисті штанці, нагадала йому, щоб він, не дай Боже, їх не обпісяв, і відвела його в ясла. Коли вона його там залишила, він почав репетувати. Спочатку це її роздратувало, але за хвильку вона присіла перед ним навпочіпки й пообіцяла, що повернеться й забере його о першій годині, і тоді він її відпустив.
Кристал вирішила прогуляти школу, хоч середа й була її улюбленим днем завдяки урокам фізкультури й консультування, й почала наводити лад у хаті, побризкавши в кухні сосновим дезодорантом і позбиравши в торбинки для сміття всі недопалки й об’їдки. Вона заховала бляшанку з-під печива, у якій Террі зберігала своє причандалля, і заштовхала комп’ютери (три з яких уже хтось забрав) у шафку в коридорі.
Відчищаючи тарілки від засохлої їжі, вона постійно думала про їхню веслувальну команду. Якби містер Фербразер був живий, завтра в неї було б тренування. Зазвичай він відвозив її туди й назад своїм мінівеном, бо інакше вона б не добралася до ярвілського каналу. Разом з ними, крім його дочок-близнят Нів і Шіван, їхала також Суквіндер Джаванда. В школі Кристал практично не контактувала з цими трьома дівчатами, але відколи вони зібралися в одній команді, то при зустрічі в шкільних коридорах почали вітатися. Кристал очікувала, що вони дивитимуться на неї з погордою, але, познайомившись ближче, побачила, що вони нормальні. Дівчатка реготали з її жартів. Перейняли її улюблені словечка. Вона мовби стала лідером команди.
У родині Кристал ніхто ніколи не мав власної машини. Зосередившись, вона навіть тепер відчула запах інтер’єру цього мінівена, незважаючи на кухонний сморід. Їй подобався той теплий запах пластмаси. Але їй уже ніколи не доведеться бувати в тій машині. Траплялися також подорожі в узятому напрокат мікроавтобусі, коли містер Фербразер, сидячи за кермом, віз на змагання всю команду, а інколи вони залишалися на нічліг, якщо школи, з якими вони конкурували, були далеченько. Сидячи на задніх сидіннях, вони виспівували Ріанину «Парасольку». Це стало їхнім ритуалом на щастя, гімном їхньої команди, і саме Кристал завжди починала з сольної партії репера Джей-Зі. Містер Фербразер мало не впісявся, коли вперше почув, як вона заводить:
Uh huh uh huh, Rihanna…
Good girl gone bad —
Take three —
Action.
No clouds in my storms…
Let it rain, I hydroplane into fame
Comin’ down with the Dow Jones… [1] А-га, а-га, Ріана… Чемне дівча стало поганим — Дубль третій Мотор. Мої шторми — безхмарні… Хай буде дощ, я на гідроплані в славу злечу І впаду з індексом Доу Джонса…
Кристал ніколи не могла збагнути змісту цих слів.
Каббі Вол розіслав їм листа, в якому сповіщав, що команда не збиратиметься разом, аж доки не знайдуть нового тренера, але ж вони його ніколи не знайдуть, це все просто купа лайна, і вони всі це розуміли.
Це була команда містера Фербразера, його улюблений проект. Кристал, долучившись до команди, мусила стерпіти чимало образ від Ніккі та інших дівчат. Цими насмішками вони приховували своє здивування, а згодом і захоплення, коли команда почала здобувати нагороди (Кристал тримала свої медалі в коробочці, яку поцупила в Ніккі. Вона ніяк не могла стриматися від манії ховати в свої кишені речі, що належали тим людям, які їй подобались. Це була пластмасова коробочка, оздоблена трояндами: така собі скринька для дитячих прикрас. Тепер там лежав ще й наручний годинник Тесси).
Найбльшу втіху вона отримала, коли вони перемогли тих малих шмаркатих сучок зі школи Св. Анни. Це був найкращий день у житті Кристал. Під час наступних шкільних зборів директорка попросила всіх членів команди вийти наперед, щоб їх побачила вся школа (Кристал була трохи розгублена; Ніккі й Ліан глузували з неї), а тоді всі почали їм аплодувати… те, що Вінтердаун дав чосу Св. Анні, мало неабияке значення.
Читать дальше