Джоан Роулінґ - Несподівана вакансія

— Якщо хочеться чипсів, не йдеш у довбаний салат-бар.

Він заздалегідь приготував це порівняння, хоча й мусив його ще їм розтлумачити.

— Ви, пацани, займайтесь онанізмом. А я хочу трахатись.

Після цього ніхто вже не шкірився. Він не сумнівався, що всі, включно з Ендрю, прикусили від захвату свої язики, адже він так зухвало й безстрашно прямує до єдиної важливої і справжньої мети. Ніхто не сумнівався, що Жирко обрав Для цього найкоротший шлях. Ніхто не міг заперечити його здорового глузду й практичності, а Жирко бачив, що кожен із них запитував себе: а чому ж їм забракло відваги піти цим шляхом, що веде до такої солодкої мети.

— Зроби мені послугу — не кажи про це моїй старій, добре? — пробурмотів Жирко, набираючи в легені повітря в паузі між взаємними довгими, вологими дослідженнями ротів, тоді як його пальці активно терли соски Кристал.

Вона захихотіла, а тоді ще агресивніше стала його цілувати. Вона не питала, чому він обрав саме її, вона взагалі майже ні про що його не питала. Здавалося, що вона, як і він, отримувала втіху від злиття їхніх таких різних родинних станів, насолоджувалася розгубленістю спостерігачів і обуреною пантомімою його приятелів. Жирко й Кристал майже не розмовляли під час наступних трьох акцій плотських досліджень і експериментувань. Усе розпочинав Жирко, хоча вона теж сприяла цьому своєю доступністю, навмисне опиняючись там, де йому було легше її знайти. Вечір п’ятниці мав стати їхньою першою заздалегідь домовленою зустріччю. Він купив презервативи.

Перспектива пройти нарешті все до кінця, мабуть, зіграла певну роль у його сьогоднішньому сачкуванні і мандрівці на Поля, хоч він навіть не думав про Кристал (хіба що про її розкішні груди й чудесним чином незахищену вагіну), аж поки не побачив назву її вулиці.

Жирко відступив назад, запалюючи ще одну цигарку. Цей знак з написом «Фолей Роуд» чомусь зродив у ньому відчуття, що зараз не зовсім відповідний час. Поля сьогодні були банальні й непроникні, а те, що він шукав, та річ, яку він сподівався впізнати, коли знайде, ховалася десь удалині, подалі від очей. Отож він повернувся й подався назад до школи.

Телефони не відповідали. У кімнаті захисту дітей Кей уже мало не добрих дві години набирала номери, залишала повідомлення, просила всіх відзвонити їй: патронажну сестру Відонів, їхнього родинного лікаря, кентермілські ясла і наркоклініку «Белчепел». На столі перед нею лежало обшарпане досьє Террі Відон.

— Що, знову колеться? — запитала Алекс, одна зі співробітниць Кей. — Цього разу її вже остаточно попруть з «Белчепела». Вона боїться, що в неї заберуть Роббі, але не може зіскочити з голки.

— Вона вже втретє лікується в «Белчепелі», — додала Уна.

Після всього, що вона побачила сьогодні, Кей вирішила,

що настав час повторно переглянути цю справу, зібравши свідчення всіх фахівців, які були відповідальні за певні фрагменти життя Террі Відон. У паузах між іншими обов’язками Кей постійно тисла на кнопку повторного виклику, а офісний телефон у кутку також безперестанку дзвонив і зразу перемикався в режим автовідповідача. Кімната захисту дітей була тісненька й захаращена, та ще й просмерджена зіпсу- гим молоком, бо Алекс і Уна мали звичку викидати кавовий осад зі своїх чашок прямо в горщик з напівзів’ялими стеблами юки, що стояв у кутку.

Останні нотатки Метті були нерозбірливі й хаотичні, там було багато закреслень, неточних дат і незавершених речень. Бракувало кількох ключових документів, включно з листом, висланим два тижні тому з клініки для наркоманів. Було простіше отримати потрібну інформацію від Алекс і Уни.

— Останній раз її справу переглядали… — замислилася Алекс, наморщивши чоло, — здається, понад рік тому.

— І певно вирішили, що Роббі може лишатися з нею, — додала Кей, притискаючи вухом слухавку до плеча й намагаючись безуспішно знайти в розбухлій папці торішні записи.

— Тоді йшлося не про те, чи він може залишитися з нею, а про те, варто чи не варто йому повертатися до неї. Його віддали названій матері, бо якийсь Террін клієнт так її побив, що вона опинилася в лікарні. Коли її привели до людського вигляду й виписали, вона без Роббі не знаходила собі місця. Пройшла курс лікування в «Белчепелі», перестала займатися проституцією і ревно старалася вести нормальний спосіб життя. Мати обіцяла їй допомагати. Отож вона забрала малого додому, а через кілька місяців знову почала ширятися.