Віктор Єрофеєв - Енциклопедія російської душі

Здесь есть возможность читать онлайн «Віктор Єрофеєв - Енциклопедія російської душі» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2010, ISBN: 2010, Издательство: Ярославів Вал, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Енциклопедія російської душі: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Енциклопедія російської душі»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман Віктора Єрофєєва «Енциклопедія російської душі» викликав шквал обурення в Росії. У травні минулого року вимоги притягти Віктора Єрофєєва до суду пролунали із боку багатьох громадських організацій. Тоді справа не порушувалась «у зв'язку з відсутністю складу злочину» та внаслідок малокомпетентності обвинувачів у питаннях філології. За півроку 19 викладачів МГУ звернулися до Мосгордуми з проханням підтримати їхню вимогу «заборонити книгу Віктора Єрофєєва „Енциклопедія російської душі“». За що? Відповідь на це запитання отримаєте, прочитавши роман.

Енциклопедія російської душі — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Енциклопедія російської душі», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Кокаїн! — чмихнув я. — Допомагає від гаймориту.

Вона розповіла також, що дружина її друга, колеги по бізнесу, Марина, російського походження, косметолог з Голівуду, одного разу її трахнула на вік-енді.

Вона взагалі була дуже довірлива. Я зрозумів — це пиздець.

ДАЧА

Мій перший бог — Дід Мороз. Раптом В. А. 3. спохопилася. Ми поїхали дивитися Красну площу. Усе складалося якнайкраще. Вночі — до мене на дачу. Пити чай. До чаю справа не дійшла. Боже, вона була запашна і безсоромна-цнотлива, як білий бузок. Я обламував їй гілки до самого ранку. Ранок був туманним. Я обламав їй багато білих гілок.

В. А. 3.

Велика Американська Зайчиха полетіла першим класом разом із блакитним «Мережковським». Подзвонила із Шереметьєво:

— У мене голова перевернулася від Росії.

Я хотів запитати:

— Ти кохаєш мене?

Але не запитав.

ОСТАННІЙ ДАХ

Село, що складається із дірявих дахів без будинків. Юродство — останній притулок.

ГЕНІЙ, ЩО ВОСКРЕСАЄ

Після похорону Сірого я повернувся до себе додому. Щось буде. Загальний страйк. Зміна уряду. Переворот. Розпад держави.

Мені було цікаво.

Мені було однаково.

Я вчився дивитися на Росію, як на іноземну державу. Росія насрала мені в кишеню. Я торгував перегаром, запахом «Прими» і сечі. Мені дуже пощастило. Я примудрився продати виваляну батьківщину, яка нікому не потрібна. Я з нею розправився. Я вбив генія місця. Мене трусило. Я знав: міліція полює за мною.

Я мляво ховався. Переходячи з будинку в будинок. Я знав: країна приречена. Мене це мало хвилювало. Я одержав усе, що можна. Я перестав хворіти Росією. Я відчув, як звільняюся від підлої залежності повторювати її ім’я з тією ж частотою, з якою німець вимовляє слово «шайсе». У мене виростають крила. У мене полилася нова радість. Настав час кинути ноги на плечі!

Російський досвід навчив мене, що людина повинна бути прив’язана до буття. Як завгодно. Як протестант, який вірить, що Бог цінує його працю. Як католик, включений у непогрішність Папи. Як буддист, котрий виявив у своїх мантрах систему реінкарнацій.

Я зайшов у свій під’їзд. Піднявся на другий поверх. Мене чекав чоловік. На підвіконні у коридорі.

— Ну, чого? — сказав він.

Я придивився до нього:

— Ти навіщо з ножем ходиш?

— А з чим же мені ходити?

— Як справи? — запитав я його, щоб відтягнути розв’язку.

— Усе гаразд! — відповів він.

— Вовки! Вовки! — закричав я.

Ніхто не почув. Його сині очі світилися радістю життя.

ВІДКРИТА ТРУНА

Не виставляйте мене напоказ у відкритій труні. Що за манери! Навіщо росіяни рвуть собі душу, прощаючись із небіжчиком? Навіщо ведуть попід руки почорнілих близьких, щоб ті несамовито гладили небіжчикові волосся? І так сумно. Чи це заохочення до виття? Жінки, вийте! Плакальниці в сільських хустках, уперед! Заголосили. Якщо вже заводитися, то заводитися. Не ховати ж просто закритий ящик! А раптом він порожній — тоді конфуз виходить. Мало нам, чи що, похоронних конфузів? То не того в труну покладуть, то перевернуть і виваляють, несучи сходами вниз. Нехай ящик стоїть відкритим. Щоб усе без обману. Звідки взявся цей істеричний протокол? Остання перевірка на дорозі. Куди дивиться Церква?

Тонкі діячі крикнуть: традиція! МЦАП гримне: вічна пам’ять! Так заведено прощатися: і з царями, і з холопами. Мало чого! Ми — заручники непристойних обрядів, нащадки тілесних покарань. Наш катехізис: дави! Ненависть тішить душу. Ми заплуталися в традиціях, зовсім розгубилися. А з відкритою труною — не треба про страшне! А це не страшне — це наш національний трилер.

Католицький похорон — для нас світський виїзд під чорною вуаллю, зібрання напрасованих костюмів, сонячних, з титановими дужками, окулярів, напомаджених молодців. Протестантські фюнерали — ах, ці голлівудські дзвіночки біля виходу з кірхи! Чемні, усі один одного вперед пропускають, наче вийшли з кіно. Та ж вони і вийшли з кіно — відеокасетний похорон. Усіх негайно звинуватити в лицемірстві! Вінки занадто вигадливі. Скупі слізки не задовольняють рідного почуття самокатування, самороздряпування. Ми народжені вимучувати себе на шматки, аж до російського похоронного катарсису.

«Ось я лежу, але оцей я — не я, а де ж я?» — моє скорботне надсвітове запитання.

їхні західні могили занадто добре викопані, заправлені, як постелі, захищені з усіх боків від хробаків. Не те що наші — із плаваючим недокурком. Не те що наші по весні — із провалом до труни, як зійде сніг. У їхніх священиків занадто пісні обличчя, у їхніх гробарів надто осмислені фізіономії. Західна відмова від поминок — поганий наслідок життєвої скнарості, нам подавай довге прощання, з постцвинтарним ретельним миттям рук та застіллям, яке повільно переходить у гучне безпам’ятство, горілчане небуття.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Енциклопедія російської душі»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Енциклопедія російської душі» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Енциклопедія російської душі»

Обсуждение, отзывы о книге «Енциклопедія російської душі» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x